«Спо­жи­ва­н­ня — єди­на мета та єди­не при­зна­че­н­ня всьо­го ви­ро­бни­цтва, а ін­те­ре­си ви­ро­бни­ка слід ура­хо­ву­ва­ти лише на­стіль­ки, на­скіль­ки це не­об­хі­дно для спри­я­н­ня ін­те­ре­сам спо­жи­ва­ча»,

«Чи ба­чи­ли ви, як лю­ту­вав ла­гі­дний кра­мар, до­бро­дій Жак Бо­ном, коли його не­обе­ре­жний син при­пад­ком роз­бив ві­кно? Якби ви були при­су­тні при цьо­му, ви б з пев­ні­стю за­свід­чи­ли, що всі оче­вид­ці, а їх там було десь трид­ця­те­ро, на­ма­га­ли­ся вті­ши­ти тор­гів­ця-нев­да­ху при­бли­зно та­ки­ми сло­ва­ми: «Без лиха не бу­ває до­бра! Усім тре­ба з чо­гось жити, а з чого мали б жити скля­рі, якби скло у ві­кнах ні­ко­ли не роз­би­ва­лось?»

Ці сло­ва роз­ра­ди мі­стять у собі цілу те­о­рію, про яку слід роз­по­ві­сти на цьо­му про­сто­му при­кла­ді, оскіль­ки, на жаль, саме нею ке­ру­є­ться біль­шість на­ших еко­но­мі­чних уста­нов.

При­пу­сті­мо, що усу­не­н­ня шко­ди обі­йде­ться в шість фран­ків. Тоді ви мо­же­те ска­за­ти, що цей при­крий ви­па­док при­не­се скля­ре­ві шість фран­ків, а отже й збіль­шить на шість фран­ків об­сяг тор­гів­лі. Я з цим по­го­джусь — мені не­має чим за­пе­ре­чи­ти, а ви ма­є­те слу­шність. Скляр при­йде, ви­ко­нає свою ро­бо­ту, одер­жить свої шість фран­ків, по­тре руки від за­до­во­ле­н­ня та — десь у душі — бла­го­сло­вить пу­сто­тли­ве дитя. Усе це — те, що ви­дно.

Про­те якщо ви ді­йде­те того ви­снов­ку, як це ча­сто бу­ває, що роз­би­ва­ти ві­кна — ко­ри­сно, бо це спри­яє гро­шо­во­му обі­гу й роз­ви­тко­ві про­ми­сло­во­сті в ці­ло­му, ви зму­си­те мене ви­гу­кну­ти: «Зу­пи­ні­ться! Ваша те­о­рія обме­же­на тим, що ви­дно, але ніяк не вра­хо­вує того, чого не ви­дно!». Ні­хто не ба­чить, що вла­сник крам­ни­ці, який уже ви­тра­тив шість фран­ків на якусь річ, не має змо­ги ви­тра­ти­ти їх на щось інше.

Ні­хто не ба­чить, що якби йому не до­ве­ло­ся за­мі­ню­ва­ти скло у ві­кні, він би охо­че при­дбав нові че­ре­ви­ки за­мість ста­рих або до­дав би якусь книж­ку до сво­єї бі­бліо­те­ки. Ко­ро­тко ка­жу­чи, він міг би ви­тра­ти­ти свої шість фран­ків іна­кше, але цей при­крий ви­па­док йому за­ва­див»⁽⁷⁾.

«Ко­жна лю­ди­на по­стій­но на­ма­га­є­ться зна­йти най­ви­гі­дні­ше за­сто­су­ва­н­ня ка­пі­та­лу, яким вона може роз­по­ря­джа­ти­ся. На­справ­ді при цьо­му вона пі­клу­є­ться про вла­сну ви­го­ду, а не су­спіль­ні ін­те­ре­си. Однак го­ни­тва за осо­би­стою ви­го­дою ціл­ком при­ро­дно — чи, рад­ше, не­ми­ну­че — веде до ви­бо­ру за­сто­су­ва­н­ня, яке є най­ви­гі­дні­шим і для су­спіль­ства. Лю­ди­на пе­ре­слі­дує лише вла­сну ви­го­ду, і в цьо­му ви­пад­ку, як і в ба­га­тьох ін­ших, не­ви­ди­мою ру­кою спря­мо­ву­є­ться до мети, яка зов­сім не вхо­ди­ла в її на­мі­ри⁽⁸⁾»,

«...має пе­ре­ві­ря­ти не лише без­по­се­ре­дні, але й дов­го­стро­ко­ві ре­зуль­та­ти, не лише пер­вин­ні, але й вто­рин­ні на­слід­ки, та не лише вплив на якусь кон­кре­тну гру­пу, але й вплив на всіх і ко­жно­го»⁽¹⁰⁾.

«Ре­жим при­ва­тної вла­сно­сті по­кла­дає на лю­дей від­по­від­аль­ність за їхні дії у сфе­рі ма­те­рі­аль­них благ. А отже, за та­кої си­сте­ми люди від­чу­ва­ють на собі на­слід­ки вла­сних дій. Вла­сність вста­нов­лює за­хи­сні бар’єри, але вона та­кож ото­чує нас дзер­ка­ла­ми, які від­би­ва­ють на нас на­слід­ки на­ших вчин­ків⁽²⁰⁾»,

«Кон­ку­рен­ція є за­по­ру­кою по­стій­но­го зро­ста­н­ня ефе­ктив­но­сті ви­ро­бни­цтва. Вона спо­ну­кає ви­ро­бни­ків ско­ро­чу­ва­ти ви­тра­ти та змен­шу­ва­ти вар­тість ви­ро­бни­цтва, щоби мог­ти про­да­ва­ти свою про­ду­кцію за ниж­чи­ми, ніж у кон­ку­рен­тів, ці­на­ми. Вона ви­ті­сняє з рин­ку ті ком­па­нії, чиї ви­тра­ти за­ли­ша­ю­ться ви­со­ки­ми, й у та­кий спо­сіб зо­се­ре­джує по­ту­жно­сті в ру­ках під­при­ємств із низь­ки­ми ви­тра­та­ми ви­ро­бни­цтва⁽²³⁾»,

«Не че­рез до­бро­зи­чли­вість м’ясни­ка, пи­во­ва­ра чи бу­ло­чни­ка очі­ку­є­мо ми отри­ма­ти свій обід, а че­рез до­три­ма­н­ня ними вла­сних ін­те­ре­сів. Ми звер­та­є­мо­ся не до їхньої гу­ман­но­сті, а до їхньо­го его­ї­зму, і ні­ко­ли не го­во­ри­мо їм про наші по­тре­би, а лише про їхні ви­го­ди»⁽²⁴⁾.

«По­да­тки про­со­че­ні по­том ко­жно­го, хто пра­цює. Ре­зуль­та­том на­дмір­но ви­со­ких по­да­тків є не­пра­цю­ю­чі фа­бри­ки, про­да­ні за не­до­їм­ки фер­ми, а та­кож юрби го­ло­дних лю­дей, які бро­дять по ву­ли­цях у мар­них по­шу­ках ро­бо­ти»,

«Вільна торгівля по­ля­гає в на­дан­ні лю­дям мо­жли­во­сті ку­пу­ва­ти й про­да­ва­ти у ба­жа­ний для них спо­сіб. Протекціоністські тарифи (захисні мита) — таке саме за­сто­су­ва­н­ня сили, як і вста­нов­ле­н­ня бло­ка­ди за до­по­мо­гою військ, і мета їхня одна­ко­ва — пе­ре­шко­джа­н­ня тор­гів­лі. Рі­зни­ця по­ля­гає в тому, що шля­хом вій­сько­вої бло­ка­ди кра­ї­ни за­ва­жа­ють тор­гу­ва­ти сво­їм во­ро­гам, а че­рез про­те­кціо­ніст­ські та­ри­фи — вла­сним гро­ма­дя­нам⁽⁴¹⁾»,

«Му­дрий і оща­дли­вий уряд, який стри­му­ва­ти­ме лю­дей від за­по­ді­я­н­ня шко­ди один одно­му, а в усьо­му ін­шо­му дасть їм волю са­мим ви­рі­шу­ва­ти, як за­сто­со­ву­ва­ти свої сили та зді­бно­сті, та не від­би­ра­ти­ме з рота тру­да­ря за­ро­бле­ний ним хліб. Саме це і є до­бро­со­ві­сне управ­лі­н­ня, і саме цьо­го ми по­тре­бу­є­мо як остан­ньо­го пун­кту в пе­ре­лі­ку умов, не­об­хі­дних для до­ся­гне­н­ня до­бро­бу­ту»,

«Люди, що за­йма­ю­ться одні­єю й тією са­мою ді­яль­ні­стю, рід­ко зби­ра­ю­ться ра­зом, на­віть щоб ве­се­ло про­ве­сти час і від­по­чи­ти, але коли це тра­пля­є­ться, роз­мо­ва за­зви­чай за­кін­чу­є­ться змо­вою про­ти гро­мад­сько­сті або ви­на­хі­дли­ви­ми пла­на­ми під­ви­щи­ти ціни»,

«Пер­ший урок еко­но­мі­ки — це обме­же­ність ре­сур­сів: їх ні­ко­ли не бу­ває до­ста­тньо, щоб пов­ні­стю за­до­воль­ни­ти всі люд­ські по­тре­би в них. А пер­ший урок по­лі­ти­ки по­ля­гає в тому, що вона ігно­рує пер­ший урок еко­но­мі­ки»⁽⁵⁵⁾,

«При­ва­бли­вість для ви­бор­них по­лі­ти­ків фі­нан­су­ва­н­ня ви­да­тків ко­штом бор­го­вих зо­бов’язань має бути оче­ви­дною. За­по­зи­че­н­ня да­ють змо­гу здій­сню­ва­ти ті ви­да­тки, що при­не­суть не­гай­ні по­лі­ти­чні ви­го­ди, без будь-яких пря­мих по­лі­ти­чних ви­трат»⁽⁶⁰⁾,

«Одним з ін­стру­мен­тів по­лі­ти­ки (який ча­сто пе­ре­тво­рю­є­ться на її мету) є ви­лу­че­н­ня ре­сур­сів у зви­чай­них пла­тни­ків по­да­тків з мі­ні­маль­ни­ми не­зру­чно­стя­ми й подаль­ший роз­по­діл над­хо­джень се­ред чи­сель­них пре­тен­ден­тів на них у спо­сіб, що за­без­пе­чує ма­кси­маль­ну під­трим­ку з боку ви­бор­ців. По­лі­ти­ка — якщо йде­ться про за­без­пе­че­н­ня під­трим­ки — це ми­сте­цтво про­ра­хо­ва­но­го обма­ну або, ка­жу­чи то­чні­ше, ми­сте­цтво обду­рю­ва­ти так, щоб про це ні­хто не здо­га­дав­ся»⁽⁶⁵⁾,

«Де­мо­кра­тія не може існу­ва­ти як по­стій­на фор­ма прав­лі­н­ня. Вона може існу­ва­ти лише доти, доки ви­бор­ці не усві­дом­лять, що вони мо­жуть про­го­ло­су­ва­ти за ще­дрі да­рун­ки з дер­жав­ної скар­бни­ці для себе са­мих. З цьо­го мо­мен­ту біль­шість зав­жди під­три­му­ва­ти­ме тих кан­ди­да­тів, які обі­ця­ти­муть біль­ше ви­плат із дер­жав­ної скар­бни­ці, що при­зве­де до не­о­дмін­но­го кра­ху де­мо­кра­тії че­рез без­від­по­від­аль­ну по­да­тко­во-бю­дже­тну по­лі­ти­ку...»⁽⁶⁸⁾.

«Лю­ди­на, як і всі со­ці­аль­но-ор­га­ні­зо­ва­ні істо­ти, має при­ро­дну при­страсть до не­роб­ства. Однак для неї існу­ють два сти­му­ли пра­цю­ва­ти: по­тре­ба жити та ба­жа­н­ня по­лі­пшу­ва­ти умо­ви жи­т­тя… Будь-який за­хід, якщо він за­про­ва­джує ле­галь­ну бла­го­дій­ність на по­стій­ній осно­ві та на­дає їй адмі­ні­стра­тив­ну фор­му, тим са­мим ство­рює без­ді­яль­ний і ле­да­чий клас, що живе ко­штом про­ми­сло­во­го ро­бі­тни­чо­го кла­су»⁽⁷⁴⁾.

1. Саме ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя «бі­дність» ча­сто спан­те­ли­чує. Го­во­ря­чи про бі­дність, де­хто має на ува­зі «аб­со­лю­тну бі­дність», тоб­то, коли окре­ма лю­ди­на чи сім’я не ма­ють до­ста­тніх ре­сур­сів для при­дба­н­ня ви­зна­че­но­го «спо­жив­чо­го ко­ши­ка то­ва­рів та по­слуг для за­до­во­ле­н­ня пер­шо­чер­го­вих по­треб».
2. Інші ма­ють на дум­ці «від­но­сну бі­дність», коли осо­ба або сім’я кла­си­фі­ку­ю­ться як бі­дні, якщо рі­вень їхньо­го до­хо­ду є ниж­чим за по­пе­ре­дньо ви­зна­че­ну межу в роз­по­ді­лі до­хо­дів (ска­жі­мо, ниж­чим за по­ло­ви­ну ме­ді­ан­но­го рів­ня се­ре­дньо­ду­шо­во­го до­хо­ду в кра­ї­ні).
3. Від­но­сна бі­дність зі­став­ля­є­ться з не­рів­ні­стю, однак це не одне й те саме. При­пу­сті­мо, існу­ють два то­ва­ри­ства, ко­жне з яких скла­да­є­ться з чо­ти­рьох сі­мей. У пер­шо­му то­ва­ри­стві до­хо­ди ста­нов­лять 1 000 000 до­ла­рів, 50 000 до­ла­рів, 50 000 до­ла­рів і 4000 до­ла­рів, тоді як у дру­го­му — 51 000 до­ла­рів, 50 000 до­ла­рів, 50 000 до­ла­рів і 24 999 до­ла­рів. Оби­два то­ва­ри­ства мали б одна­ко­вий рі­вень від­но­сної бі­дно­сті (25%), але дуже від­рі­зня­ли­ся б за рів­нем не­рів­но­сті.
4. Іно­ді кри­те­рії бі­дно­сті не вра­хо­ву­ють по­да­тків (які змен­шу­ють до­хід) та трансфер­тів (які збіль­шу­ють до­хід). Тож який ва­рі­ант ви­ко­ри­сто­ву­є­ться? Ча­сто кіль­кість лю­дей, що жи­вуть в умо­вах бі­дно­сті від­по­від­но до пер­шо­го ви­зна­че­н­ня, вдві­чі пе­ре­ви­щує кіль­кість та­ких лю­дей за кри­те­рі­я­ми дру­го­го ви­зна­че­н­ня.
5. Стан­дар­ти щодо скла­ду мі­ні­маль­но­го рів­ня спо­жи­ва­н­ня зна­чно від­рі­зня­ю­ться, за­ле­жно від кра­ї­ни та часу. Сьо­го­дні у кра­ї­нах із се­ре­днім та ви­со­ким рів­нем до­хо­дів очі­ку­ва­н­ня су­спіль­ства щодо прийня­тно­го рів­ня жи­т­тя охо­плю­ють то­ва­ри та по­слу­ги, яких по­пе­ре­дні по­ко­лі­н­ня на­віть не мо­гли собі уяви­ти (по­ду­май­те про мо­біль­ні те­ле­фо­ни та те­ле­ві­зо­ри).
6. Зре­штою, ва­жли­во роз­рі­зня­ти між бі­дні­стю в пев­ний пе­рі­од і бі­дні­стю впро­довж усьо­го жи­т­тя. Отри­му­ва­ти низь­кий до­хід у сту­дент­ські часи та жити в бі­дно­сті з року в рік — це зов­сім рі­зні си­ту­а­ції.

«Лю­ди­на си­сте­ми схиль­на вва­жа­ти себе дуже му­дрою. Зда­є­ться, вона вва­жає, що може ке­ру­ва­ти чле­на­ми ве­ли­ко­го су­спіль­ства так само віль­но, як рука роз­став­ляє фі­гу­ри на ша­хів­ни­ці. При цьо­му вона не вра­хо­вує те, що ходи фі­гур на ша­хів­ни­ці за­ле­жать ви­клю­чно від руки, що їх пе­ре­став­ляє; тим ча­сом як на ве­ли­че­зній ша­хо­вій до­шці люд­сько­го су­спіль­ства ко­жна окре­ма фі­гу­ра ру­ха­є­ться за вла­сним прин­ци­пом, що може від­рі­зня­ти­ся від про­ди­кто­ва­но­го їй за­ко­но­дав­чою вла­дою. Якщо оби­два ці прин­ци­пи руху збі­га­ю­ться й ді­ють в одна­ко­во­му на­прям­ку, то гра, в яку грає су­спіль­ство, буде від­бу­ва­ти­ся лег­ко та зла­го­дже­но, а саме су­спіль­ство з ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю буде ща­сли­вим та успі­шним. Але якщо вони про­ти­ле­жні або від­рі­зня­ю­ться, то гра від­бу­ва­є­ться без­ла­дно, а су­спіль­ство по­стій­но пе­ре­бу­ває в ста­ні пов­но­го без­ла­ду»⁽⁷⁷⁾,

«Якщо сво­ї­ми спро­ба­ми по­лі­пши­ти со­ці­аль­ний по­ря­док лю­ди­на хоче при­не­сти біль­ше ко­ри­сті, ніж шко­ди, вона по­вин­на за­сво­ї­ти, що в цій, як і в ін­ших обла­стях, де пе­ре­ва­жає скла­дний тип ор­га­ні­за­ції, вона не може отри­ма­ти пов­ної ін­фор­ма­ції, що до­зво­ли­ла б їй ста­ти го­спо­да­рем ста­но­ви­ща. Тому вона зму­ше­на ко­ри­сту­ва­ти­ся до­сту­пни­ми їй зна­н­ня­ми, й чи­ни­ти не як ре­мі­сник, що на­дає фор­ми сво­їм ви­ро­бам, а рад­ше спри­я­ти зро­стан­ню, ство­рю­ю­чи на­ле­жні умо­ви, як це ро­бить са­дів­ник для сво­їх ро­слин»⁽⁷⁸⁾.

• Фе­де­раль­ний уряд Спо­лу­че­них Шта­тів пла­тить одним фер­ме­рам, щоб вони не ви­ро­бля­ли зер­но­ву про­ду­кцію, та во­дно­час на­дає ін­шим суб­си­дії на ре­а­лі­за­цію про­є­ктів зро­шу­валь­них си­стем для збіль­ше­н­ня об­ся­гів ви­ро­бни­цтва тих са­мих зер­но­вих про­ду­ктів. На­слід­ком по­ді­бної по­лі­ти­ки суб­си­ду­ва­н­ня в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі ста­ло надлишкове виробництво ба­га­тьох сіль­сько­го­спо­дар­ських про­ду­ктів, що зу­мо­ви­ло по­яву по­пу­ляр­но­го ви­сло­ву «ма­сля­на гора».
• Уря­до­ві про­гра­ми Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки для вла­сни­ків мо­ло­чних ферм під­три­му­ють ви­со­ку ціну на мо­ло­ко, тоді як уряд суб­си­дує про­гра­му шкіль­но­го хар­чу­ва­н­ня, щоб зро­би­ти до­ро­ге мо­ло­ко більш до­сту­пним.
• Про­гра­ма про­до­воль­чих суб­си­дій в Ін­дії спря­мо­ва­на на під­трим­ку і спо­жи­ва­чів, і ви­ро­бни­ків. Як на­слі­док, Ін­дія ви­яви­ла над­зви­чай­ну спри­тність, по­ста­ча­ю­чи зер­но спо­жи­ва­чам за шту­чно за­ни­же­ни­ми ці­на­ми, й одно­ча­сно по­тер­па­ю­чи від на­дмір­ної про­по­зи­ції, оскіль­ки фер­ме­рам пла­ти­ли за­ви­ще­ні ціни. (Фер­ме­ри та­кож суб­си­ду­ю­ться че­рез за­со­би ви­ро­бни­цтва в сіль­сько­му го­спо­дар­стві: еле­ктро­енер­гію, воду та до­бри­ва — на шко­ду дов­кі­л­лю.) Дер­жа­ва при­дба­ла ве­ли­че­зні за­па­си гни­ло­го рису й пше­ни­ці, тоді як обме­же­на кіль­кість зла­ків, до­сту­пних для спо­жи­ва­чів, роз­по­ді­ля­ла­ся із за­сто­су­ва­н­ням ко­рум­по­ва­них про­це­дур, що су­пе­ре­чать за­яв­ле­ній меті до­по­мо­ги бі­дним⁽⁷⁹⁾.
• У всьо­му сві­ті кра­ї­ни ви­тра­ча­ють на суб­си­ді­ю­ва­н­ня ри­баль­ства 30 мі­льяр­дів до­ла­рів на рік, при­чо­му 60% цих ко­штів без­по­се­ре­дньо сти­му­лю­ють не­прийня­тну й ни­щів­ну ді­яль­ність. У 2012 році зу­мов­ле­не цими ді­я­ми ви­крив­ле­н­ня рин­ку за­вда­ло сві­то­вій еко­но­мі­ці шко­ди на суму орі­єн­тов­но 83 мі­льяр­ди до­ла­рів⁽⁸⁰⁾.
• У 2015 та 2016 ро­ках уря­ди кра­їн «Ве­ли­кої сім­ки» що­ро­ку на­да­ва­ли що­най­мен­ше 81 мі­льярд до­ла­рів у фор­мі фі­нан­со­вої під­трим­ки та 20 мі­льяр­дів до­ла­рів фі­нан­су­ва­н­ня з дер­жав­но­го бю­дже­ту на ви­ро­бни­цтво й спо­жи­ва­н­ня на­фти, газу та ву­гі­л­ля, во­дно­час актив­но суб­си­ду­ю­чи со­ня­чну та ві­тро­ву енер­ге­ти­ку. У 2019 році очі­ку­ва­ло­ся, що Ве­ли­ка Бри­та­нія ви­тра­тить 12 млрд євро на під­трим­ку ви­до­бу­ва­н­ня ви­ко­пно­го па­ли­ва та 8,3 млрд євро на під­трим­ку кон­ку­рен­тно­го се­кто­ру від­нов­лю­ва­них дже­рел енер­гії.
• По­вер­та­ю­чись до Ін­дії, в Ком­пле­ксно­му пла­ні дій щодо бо­роть­би із за­бру­дне­н­ням, під­го­то­ва­но­му Управ­лі­н­ням кон­тро­лю за за­бру­дне­н­ням нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща (EPCA), ствер­джу­є­ться про не­об­хі­дність при­пи­не­н­ня під­трим­ки ви­ко­ри­ста­н­ня сти­сне­но­го при­ро­дно­го газу (СПГ), оскіль­ки він «є одним із го­лов­них дже­рел ви­ки­дів окси­дів азо­ту, а та­кож може збіль­шу­ва­ти кіль­кість твер­дих ча­сток (PM1) у по­ві­трі». Така по­зи­ція пря­мо су­пе­ре­чить роз­ро­бле­но­му Го­лов­ним управ­лі­н­ням кон­тро­лю за за­бру­дне­н­ням пла­ну за­хо­дів (2015) для Делі, який мі­стив 42 пун­кти та ви­ма­гав на­да­н­ня мі­стом ін­фор­ма­ції про по­ря­док по­ча­тку якнай­швид­шо­го пе­ре­ве­де­н­ня гро­мад­сько­го транс­пор­ту на СПГ.

«У при­ва­тних (до пев­ної міри) та уря­до­вих (осо­бли­вою мі­рою) спра­вах існує ве­ли­че­зна інер­тність — так зва­на «ти­ра­нія ста­тус-кво». До справ­жніх змін веде лише кри­за: фа­кти­чна або уяв­на. А дії, що вчи­ня­ю­ться в разі кри­зи, за­ле­жать від по­ши­ре­них у су­спіль­стві ідей. Ось у чому, на мою дум­ку, по­ля­гає наша основ­на фун­кція: роз­ро­бля­ти аль­тер­на­ти­ви чин­ній по­лі­ти­ці, під­три­му­ва­ти їх існу­ва­н­ня, за­без­пе­чу­ва­ти їх на­яв­ність доти, поки те, що було по­лі­ти­чно не­мо­жли­вим, не ста­не по­лі­ти­чно не­ми­ну­чим»⁽⁸³⁾,

• Ніщо не спо­ну­кає ви­бор­ців ро­би­ти обду­ма­ний ви­бір.
• Си­ту­а­ція, коли уряд не обме­жу­є­ться за­хи­стом прав гро­ма­дян, а по­чи­нає актив­но роз­по­ді­ля­ти де­фі­ци­тні ре­сур­си, за­охо­чує на­ро­дних обран­ців пі­клу­ва­тись про ін­те­ре­си до­бре ор­га­ні­зо­ва­них груп впли­ву.
• По­лі­ти­чний фа­во­ри­тизм спо­ну­кає до мар­но­тра­тної рен­то­о­рі­єн­то­ва­ної по­ве­дін­ки.
• По­лі­ти­чний про­цес зде­біль­шо­го орі­єн­то­ва­ний на ко­ро­тку пер­спе­кти­ву — не дов­ше, ніж до на­сту­пних ви­бо­рів. На­слід­ком цьо­го стає на­дмір­ний дер­жав­ний борг і роз­да­ча фі­нан­со­во не­за­без­пе­че­них обі­ця­нок, які май­же не­мо­жли­во ви­ко­на­ти.

1. Де­цен­тра­лі­за­ція, яка за­без­пе­чує прийня­т­тя рі­шень із пи­тань еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки на рів­ні, яко­мо­га ближ­чо­му до тих, кого вони сто­су­ю­ться
   Цей прин­цип субсидіарності за­крі­пле­но в Де­ся­тій по­прав­ці до Кон­сти­ту­ції США: «Пов­но­ва­же­н­ня, що не пе­ре­да­но Спо­лу­че­ним Шта­там цією Кон­сти­ту­ці­єю і не за­бо­ро­не­но нею окре­мим шта­там, на­ле­жать від­по­від­но шта­там або на­ро­до­ві». А в укла­де­но­му в 1992 році Ма­а­стри­хт­сько­му до­го­во­рі суб­си­ді­ар­ність ви­зна­че­но як один із «за­галь­них прин­ци­пів пра­ва Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу». У ре­да­кції Лі­са­бон­сько­го до­го­во­ру 2009 року: «Від­по­від­но до прин­ци­пу суб­си­ді­ар­но­сті, у сфе­рах, що не на­ле­жать до ви­клю­чної ком­пе­тен­ції ЄС, він діє лише у та­ко­му об­ся­зі й тоді, коли дер­жа­ви-чле­ни не мо­жуть на­ле­жним чи­ном до­сяг­ти ці­лей за­про­по­но­ва­но­го за­хо­ду на цен­траль­но­му, ре­гіо­наль­но­му чи мі­сце­во­му рів­нях...».
   Ло­гі­ка суб­си­ді­ар­но­сті бере свій по­ча­ток із кіль­кох дже­рел. Більш без­по­се­ре­дній кон­такт між уря­дом і гро­ма­дя­на­ми на мі­сце­во­му, а не на за­галь­но­дер­жав­но­му (або над­дер­жав­но­му) рів­ні, дає змо­гу більш ґрун­тов­но з’ясо­ву­ва­ти по­тре­би та ба­жа­н­ня. Як за­зна­ча­ло­ся ра­ні­ше, кон­ку­рен­ція між ор­га­на­ми мі­сце­вої вла­ди спо­ну­кає їх кра­ще об­слу­го­ву­ва­ти гро­ма­дян. Зав­дя­ки тому, що мі­сце­ві гру­пи гро­ма­дян ма­ють сти­му­ли до розв’яза­н­ня спіль­них про­блем, роз­ма­ї­т­тя під­хо­дів до їх розв’яза­н­ня, за­про­ва­дже­них у рі­зних мі­сце­во­стях, збіль­шує ймо­вір­ність того, що інші ор­га­ни мі­сце­вої вла­ди роз­ро­блять і ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­муть ді­є­ву по­лі­ти­ку.
   Цю ідею люди до­бре ро­зумі­ли за­дов­го до того, як тер­мін «суб­си­ді­ар­ність» упер­ше було вжи­то в ен­ци­клі­ці Папи Рим­сько­го Пія XI «Quadragesimo Anno» («Со­ро­ко­вий рік»), ви­да­ній у 1931 році. Опи­су­ю­чи Аме­ри­ку по­ча­тку XIX сто­лі­т­тя, Але­ксіс де То­квіль ді­йшов та­ко­го ви­снов­ку:

   «Де­цен­тра­лі­за­ція має не лише адмі­ні­стра­тив­ну цін­ність, але й гро­ма­дян­ський ви­мір, адже вона роз­ши­рює мо­жли­во­сті гро­ма­дян актив­но ці­ка­ви­ти­ся гро­мад­ськи­ми спра­ва­ми; вона при­зви­ча­ює їх до ре­а­лі­за­ції сво­їх сво­бод. Саме з на­гро­ма­дже­н­ня цих мі­сце­вих, ді­яль­них і ви­ба­гли­вих сво­бод на­ро­джу­є­ться най­ефе­ктив­ні­ша про­ти­ва­га пре­тен­зі­ям цен­траль­ної вла­ди, на­віть якщо вона ко­ри­сту­є­ться під­трим­кою зне­осо­бле­ної ко­ле­ктив­ної волі»⁽⁸⁴⁾.

2. Стри­му­ва­н­ня та про­ти­ва­ги, що яв­ним чи­ном роз­по­ді­ля­ють вла­дні пов­но­ва­же­н­ня між не­за­ле­жни­ми ор­га­на­ми
   За­зви­чай вла­да скла­да­є­ться з трьох гі­лок:
   1. За­ко­но­дав­чої гіл­ки, що ви­дає за­ко­ни.
   2. Ви­ко­нав­чої гіл­ки, що вті­лює їх в жи­т­тя.
   3. Су­до­вої гіл­ки, що тлу­ма­чить за­ко­ни.
   Утім, ви­ко­на­н­ня цих трьох ба­зо­вих фун­кцій може бути ор­га­ні­зо­ва­не в рі­зний спо­сіб. Якщо не роз­гля­да­ти мо­нар­хій, ди­кта­тур і вій­сько­вих хунт (які мо­жуть мати зов­ні­шні атри­бу­ти де­мо­кра­тії, пе­ре­бу­ва­ю­чи, однак, під кон­тро­лем одні­єї осо­би або вузь­ко­го кола осіб), то мо­жна ви­ді­ли­ти такі основ­ні рі­зно­ви­ди ре­спу­блі­кан­ської фор­ми прав­лі­н­ня:
   1. Пар­ла­мент­ську, в якій ви­ко­нав­чу вла­ду здій­снює лі­дер (за­зви­чай «прем’єр-мі­ністр»), обра­ний пар­ла­мен­том, який при­зна­чає мі­ні­стрів за по­да­н­ням прем’єр-мі­ні­стра. За та­кої фор­ми прав­лі­н­ня прем’єр-мі­ністр ви­ко­нує волю пар­ла­мен­ту й може бути від­сто­ро­не­ний від по­са­ди в будь-який час. Кра­ї­ни з пар­ла­мент­ською фор­мою прав­лі­н­ня мо­жуть мати го­ло­ву дер­жа­ви з обме­же­ни­ми це­ре­мо­ні­аль­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми на кшталт ан­глій­ської ко­ро­ле­ви чи пре­зи­ден­та Ні­меч­чи­ни.
   2. Пре­зи­дент­ську, в якій го­ло­ва ви­ко­нав­чої вла­ди оби­ра­є­ться без­по­се­ре­дньо ви­бор­ця­ми та при­зна­чає свій ка­бі­нет, склад яко­го під­ля­гає за­твер­джен­ню за­ко­но­дав­чим ор­га­ном. Гар­ним при­кла­дом кра­ї­ни з та­кою фор­мою прав­лі­н­ня є Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки.
   3. На­пів­пре­зи­дент­ську або змі­ша­ну, в якій ви­бор­ці оби­ра­ють пре­зи­ден­та з обме­же­ни­ми, але ре­аль­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, а ка­бі­нет мі­ні­стрів є від­по­від­аль­ним пе­ред пар­ла­мен­том. Така фор­ма прав­лі­н­ня діє, зокре­ма, у Фран­ції.
   При роз­гля­ді си­стем із пар­ла­мент­ською фор­мою прав­лі­н­ня не­об­хі­дно вра­хо­ву­ва­ти ряд ін­сти­ту­цій­них чин­ни­ків. В яких окру­гах про­во­дя­ться ви­бо­ри: в не­ве­ли­ких одно­ман­да­тних чи в зна­чно біль­ших ба­га­то­ман­да­тних окру­гах? Якщо в ба­га­то­ман­да­тних, то чи здій­сню­є­ться роз­по­діл місць у пар­ла­мен­ті за час­ткою на­бра­них го­ло­сів, і якою є мі­ні­маль­на час­тка го­ло­сів, що на­дає пра­во на мі­сце в за­ко­но­дав­чо­му ор­га­ні?
   Змі­ша­ну фор­му прав­лі­н­ня було за­про­ва­дже­но в біль­шо­сті (при­бли­зно 60%) пост­ко­му­ні­сти­чних кра­їн із пе­ре­хі­дною еко­но­мі­кою. У 30% кра­їн діє пар­ла­мент­ська фор­ма прав­лі­н­ня, а в ре­шті — пре­зи­дент­ська. З ча­сом де­які кра­ї­ни пе­ре­йшли до ін­шої фор­ми прав­лі­н­ня: Гру­зія — у 2004 році, Че­хія — у 2012 році, а Вір­ме­нія — у 2015 році. Між кра­ї­на­ми зі змі­ша­ни­ми фор­ма­ми прав­лі­н­ня спо­сте­рі­га­ю­ться ве­ли­кі від­мін­но­сті в об­ся­зі пре­зи­дент­ських пов­но­ва­жень. Осо­бли­во не­ста­біль­ною ви­яви­лась Укра­ї­на: тут спів­від­но­ше­н­ня пов­но­ва­жень між пре­зи­ден­том і пар­ла­мен­том змі­ню­ва­лось у 1994, 1996, 2004, 2010 та 2014 ро­ках. Така не­ста­біль­ність ба­зо­вих ін­сти­ту­тів вла­ди сут­тє­во ускла­днює ін­ве­сто­рам пла­ну­ва­н­ня сво­єї ді­яль­но­сті.
   Хоча всі ви­ще­зга­да­ні фор­ми прав­лі­н­ня ма­ють свої пе­ре­ва­ги й не­до­лі­ки, про­ве­де­ні до­слі­дже­н­ня вка­зу­ють на те, що в си­сте­мах із пре­зи­дент­ською фор­мою прав­лі­н­ня уряд за­зви­чай є мен­шим. Одні­єю з при­чин цьо­го може бути схиль­ність си­стем із пар­ла­мент­ською фор­мою прав­лі­н­ня до утво­ре­н­ня ко­а­лі­цій­них уря­дів, у яких чи­слен­ні пар­тії ви­су­ва­ють ви­мо­ги від іме­ні сво­їх ви­бор­ців та від­сто­ю­ють їхні прі­о­ри­те­ти в обмін на під­трим­ку уря­ду. З дру­го­го боку, кра­ї­ни з пар­ла­мент­ською фор­мою прав­лі­н­ня, схо­же, роз­ви­ва­ю­ться швид­ше, ніж кра­ї­ни з пре­зи­дент­ською фор­мою прав­лі­н­ня. Про­те в пост­ко­му­ні­сти­чних кра­ї­нах си­сте­ми з пре­зи­дент­ською фор­мою прав­лі­н­ня, схо­же, ма­ють до­да­тко­ву ваду: пра­гне­н­ня до цен­тра­лі­за­ції вла­дних пов­но­ва­жень аж до утво­ре­н­ня де­спо­ти­чних ре­жи­мів за де­мо­кра­ти­чним фа­са­дом. Еко­но­мі­сти Ро­джер Ма­єр­сон, Же­рар Ро­ланд і Ти­мо­фій Ми­ло­ва­нов про­ве­ли чу­до­вий огляд пе­ре­ваг і не­до­лі­ків рі­зних форм прав­лі­н­ня на при­кла­ді пост­ко­му­ні­сти­чних кра­їн⁽⁸⁵⁾.
   Ро­джер Ма­єр­сон, ла­у­ре­ат Но­бе­лів­ської пре­мії з еко­но­мі­ки 2007 року, у сво­їх ін­ших ро­бо­тах про­по­ну­вав пра­кти­чну стру­кту­ру, що спи­ра­є­ться на кон­це­пцію стри­му­вань і про­ти­ваг. З огля­ду на мас­шта­бні про­бле­ми, пов’яза­ні з ко­ру­пці­єю в кра­ї­нах із пе­ре­хі­дною еко­но­мі­кою, одним із ло­гі­чних рі­шень мо­гло б ста­ти від­ме­жу­ва­н­ня від­по­від­аль­но­сті за ді­яль­ність уря­ду від від­по­від­аль­но­сті за роз­слі­ду­ва­н­ня кри­мі­наль­них пра­во­по­ру­шень і при­тя­гне­н­ня вин­них до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті. Пер­ше з цих пов­но­ва­жень мо­жна було б за­крі­пи­ти за прем’єр-мі­ні­стром, а дру­ге — за пре­зи­ден­том. В осно­ві цієї про­по­зи­ції ле­жить той прин­цип, що на­яв­ність окре­мо­го вла­дно­го ор­га­ну, який від­по­від­ає за роз­слі­ду­ва­н­ня ко­ру­пцій­них ді­янь, сут­тє­во обме­жує мо­жли­во­сті для по­ру­ше­н­ня за­ко­ну на­віть у кра­ї­нах з уста­ле­ною си­сте­мою пра­ва, не ка­жу­чи вже про кра­ї­ни, що лише по­ча­ли про­цес де­мо­кра­ти­за­ції.
3. Не­за­ле­жна су­до­ва гіл­ка вла­ди
   Кон­троль над при­зна­че­н­ням суд­дів, по­при всю його ва­жли­вість, — да­ле­ко не єди­ний чин­ник, що за­без­пе­чує фун­кціо­ну­ва­н­ня су­дів як си­сте­ми стри­му­вань і про­ти­ваг. До­слі­дже­н­ня еко­но­мі­стів раз у раз по­ка­зу­ють, що не­за­ле­жність су­до­вої вла­ди є одним із ви­рі­шаль­них чин­ни­ків еко­но­мі­чно­го про­цві­та­н­ня. По­вин­но бути зро­зумі­ло, що під «не­за­ле­жні­стю» ми ма­є­мо на ува­зі ре­аль­ну не­за­ле­жність (де-фа­кто, тоб­то не­за­ле­жність існує на­справ­ді), а не тіль­ки фор­маль­ну не­за­ле­жність, що про­пи­са­на в за­ко­ні, але може не ви­ко­ну­ва­ти­ся на пра­кти­ці (де-юре, тоб­то юри­ди­чно вста­нов­ле­на не­за­ле­жність)⁽⁸⁶⁾. Не­за­ле­жність су­до­вої вла­ди спи­ра­є­ться на такі за­са­ди:
   1. Роз­по­діл вла­ди. Су­до­ва гіл­ка вла­ди не по­вин­на мати жо­дних кон­та­ктів із по­лі­ти­чни­ми пар­ті­я­ми — осо­бли­во тими, що пе­ре­бу­ва­ють при вла­ді, — і по­вин­на обме­жу­ва­ти свою вза­є­мо­дію з ви­ко­нав­чою гіл­кою пи­та­н­ня­ми без­пе­ки, фі­нан­со­во­го за­без­пе­че­н­ня та адмі­ні­стру­ва­н­ня.
   2. Га­ран­то­ва­на опла­та пра­ці. За­ро­бі­тна пла­та суд­дів має бути за­фі­ксо­ва­на і га­ран­то­ва­на.
   3. Га­ран­тія зайня­то­сті до ви­хо­ду у від­став­ку або за­вер­ше­н­ня стро­ку пов­но­ва­жень. Суд­ді мо­жуть бути звіль­не­ні або від­сто­ро­не­ні лише на під­ста­вах не­ді­є­зда­тно­сті або вчи­не­н­ня дій (як-от одер­жа­н­ня ха­ба­рів), що уне­мо­жлив­лю­ють ви­ко­на­н­ня ними сво­їх обов’яз­ків.
   4. Від­кри­тість суду. Гро­ма­дя­ни по­вин­ні мати пра­во на при­су­тність під час су­до­во­го роз­гля­ду в будь-який час та до­ступ до су­до­вих рі­шень. Для за­без­пе­че­н­ня спра­ве­дли­во­го су­до­во­го роз­гля­ду до пред­став­ни­ків за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції по­вин­ні за­сто­су­ва­ти­ся пра­ви­ла й прин­ци­пи, що на­да­ють їм ма­кси­маль­ну сво­бо­ду у ви­сві­тлен­ні су­до­вих про­це­сів.
   5. Обов’яз­ко­вість до­ве­де­н­ня ви­мог за­ко­ну до ві­до­ма гро­мад­сько­сті. На­віть за­ці­кав­ле­на та не­бай­ду­жа гро­мад­ськість не змо­же зму­си­ти по­лі­ти­чних лі­де­рів та ор­га­ни вла­ди не­сти від­по­від­аль­ність за свої дії чи без­ді­яль­ність, якщо вона не зна­ти­ме, які саме ви­мо­ги до них ви­су­ває на­ціо­наль­не та між­на­ро­дне пра­во.
   6. Че­сний про­цес до­бо­ру суд­дів. Суд­дів слід доби­ра­ти з-по­між лю­дей «до­бро­че­сних» і «зді­бних», які ма­ють «на­ле­жну під­го­тов­ку та ква­лі­фі­ка­цію», без жо­дної дис­кри­мі­на­ції.
   Остан­ній прин­цип має за­сто­со­ву­ва­тись не­за­ле­жно від того, чи цей до­бір здій­сню­є­ться шля­хом при­зна­че­н­ня чи обра­н­ня. Обра­н­ня суд­дів зде­біль­шо­го не­о­бі­зна­ни­ми ви­бор­ця­ми — це до­сить про­бле­ма­ти­чне пи­та­н­ня, якщо взя­ти до ува­ги скла­дність які­сно­го здій­сне­н­ня пра­во­су­д­дя та не­при­пу­сти­мість здій­сне­н­ня по­лі­ти­ки з суд­дів­сько­го крі­сла.
4. Не­за­ле­жний цен­траль­ний банк
   Одні­єю з вад де­мо­кра­ти­чної си­сте­ми (яка, однак, не пе­ре­ва­жує її чи­слен­ні пе­ре­ва­ги) є схиль­ність по­лі­ти­ків, які бе­руть участь у ви­бо­рах, при­йма­ти рі­ше­н­ня, що при­но­сять ви­го­ди за­раз ко­штом на­ба­га­то біль­ших ви­трат, які до­ве­де­ться здій­сню­ва­ти в май­бу­тньо­му, коли вони вже ві­ді­йдуть від вла­ди. На­слід­ком цьо­го ко­ро­тко­го го­ри­зон­ту пла­ну­ва­н­ня може ста­ти збіль­ше­н­ня дер­жав­них ви­да­тків без від­по­від­но­го під­ви­ще­н­ня по­да­тків. Ма­ю­чи спра­ву з та­кою ди­ле­мою, по­лі­ти­ки ча­сто на­ма­га­ю­ться «про­фі­нан­су­ва­ти» свої ви­да­тки, на­ка­зу­ю­чи цен­траль­но­му бан­ку здій­сни­ти емі­сію. Як ми вже по­ба­чи­ли в еле­мен­ті 5 ча­сти­ни 2, на­дмір­на емі­сія при­зво­дить до ін­фля­ції, а ча­сом і до гі­пе­рін­фля­ції. Еко­но­мі­чна те­о­рія та на­ко­пи­че­ний до­свід по­ка­зу­ють, що ін­фля­ція спо­віль­нює еко­но­мі­чний роз­ви­ток і зро­ста­н­ня до­бро­бу­ту гро­ма­дян на ба­га­то ро­ків на­пе­ред, змі­ню­ю­чи сти­му­ли та вно­ся­чи не­ви­зна­че­ність, яка ускла­днює фор­му­ва­н­ня пла­нів на май­бу­тнє. А не­за­ле­жність цен­траль­но­го бан­ку, що дає йому змо­гу опи­ра­тись ти­ско­ві з боку по­лі­ти­ків, спри­яє зни­жен­ню та ста­бі­лі­за­ції цін і при­ско­рен­ню тем­пів зро­ста­н­ня.
5. За­хист прав вла­сно­сті
   У XVII сто­літ­ті фі­ло­соф Джон Лок на­зи­вав пра­во во­ло­ді­ти при­ва­тною вла­сні­стю та ко­ри­сту­ва­тись нею «при­ро­дним», а «охо­ро­ну вла­сно­сті» — «ве­ли­кою та го­лов­ною ме­тою», за­ра­ди якої люди ство­рю­ють уря­ди. По­ло­же­н­ня про за­хист пра­ва вла­сно­сті мі­стя­ться в кон­сти­ту­ці­ях май­же всіх дер­жав. Ось кіль­ка при­кла­дів:
   1. Хар­тія основ­них прав Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу мі­стить таке по­ло­же­н­ня: «Ко­жна лю­ди­на має пра­во во­ло­ді­ти, ко­ри­сту­ва­тись і роз­по­ря­джа­тись сво­єю за­кон­но при­дба­ною вла­сні­стю, а та­кож за­по­від­а­ти її. Ні­хто не може бути по­збав­ле­ний сво­єї вла­сно­сті, крім як у су­спіль­них ін­те­ре­сах і на умо­вах, уста­нов­ле­них за­ко­ном, за умо­ви на­да­н­ня спра­ве­дли­вої та своє­ча­сної ком­пен­са­ції за її втра­ту».
   2. Ча­сто ци­ту­ють таке по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції США: «Ні­ко­го не мо­жна... по­збав­ля­ти жи­т­тя, сво­бо­ди чи вла­сно­сті крім як у вста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку; при­ва­тну вла­сність не мо­жна від­би­ра­ти для гро­мад­ських по­треб без спра­ве­дли­вої ви­на­го­ро­ди».
   3. Ще яскра­ві­шим при­кла­дом є таке по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції: «Пра­во при­ва­тної вла­сно­сті охо­ро­ня­є­ться за­ко­ном. Ко­жна лю­ди­на має пра­во мати май­но у вла­сно­сті, во­ло­ді­ти, ко­ри­сту­ва­тись і роз­по­ря­джа­тись ним як одно­о­сі­бно, так і ра­зом з ін­ши­ми осо­ба­ми. Ні­хто не може бути по­збав­ле­ний сво­го май­на, крім як за рі­ше­н­ням суду. При­му­со­ве від­чу­же­н­ня май­на для дер­жав­них по­треб може бути здій­сне­не лише за умо­ви по­пе­ре­дньо­го та рів­но­цін­но­го від­шко­ду­ва­н­ня».
   На жаль, чи­ма­ло з цих слів, як каже при­слів’я, «не вар­ті того па­пе­ру, на яко­му їх на­дру­ко­ва­но». Уря­ди ча­сто руй­ну­ють самі осно­ви за­хи­сту пра­ва вла­сно­сті. Такі сло­во­спо­лу­че­н­ня, як «су­спіль­ні ін­те­ре­си», «спра­ве­дли­ва ком­пен­са­ція» або «рів­но­цін­не від­шко­ду­ва­н­ня», мо­жуть тлу­ма­чи­тись по-рі­зно­му. Уря­ди ча­сто вда­ю­ться до ре­гу­ля­тор­них за­хо­дів для ви­лу­че­н­ня при­ва­тної вла­сно­сті або за­без­пе­че­н­ня кон­тро­лю над нею без ком­пен­са­ції, на­віть якщо вла­сник май­на ні­чи­їх прав не по­ру­шу­вав. Суди за­зви­чай не за­пе­ре­чу­ють про­ти від­би­ра­н­ня при­ва­тної вла­сно­сті в та­кий спо­сіб, якщо за­ко­но­дав­чий ор­ган за­явив, що це ро­би­ться «в су­спіль­них ін­те­ре­сах», або якщо пі­сля та­ко­го від­би­ра­н­ня вла­сник не втра­тив мо­жли­во­сті як і ра­ні­ше ко­ри­сту­ва­тись сво­їм май­ном. Най­важ­чою про­бле­мою є від­би­ра­н­ня май­на де-фа­кто, коли суто те­хні­чно його вла­сник не змі­ню­є­ться, але ви­ко­ри­ста­н­ня май­на в рі­зних ці­лях не до­зво­ля­є­ться. Який сенс, на­при­клад, бути «вла­сни­ком» не­ру­хо­мо­сті біля пля­жу, якщо нор­ма­тив­но-пра­во­вий акт за­бо­ро­няє бу­дів­ни­цтво на цій зе­мель­ній ді­лян­ці?
   Отже, для спри­я­н­ня еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню не­до­ста­тньо про­сто про­пи­са­ти за­хист пра­ва вла­сно­сті в за­ко­ні чи на­віть кон­сти­ту­ції. Ці пра­ва ма­ють бути на­дій­ни­ми та пе­ре­кон­ли­ви­ми для по­тен­цій­них ін­ве­сто­рів. Еко­но­мі­чні до­слі­дже­н­ня по­ка­за­ли, що за­хист прав вла­сно­сті най­біль­ше спри­яє еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню тоді, коли він по­єд­ну­є­ться з не­за­ле­жні­стю су­дів та ви­со­ким рів­нем стри­му­вань і про­ти­ваг у стру­кту­рі вла­ди.
6. Га­ран­тії сво­бо­ди сло­ва та дру­ку
   Стри­му­ва­н­ня та про­ти­ва­ги ма­ють бути не про­сто при­су­тні у стру­кту­рі вла­ди: їх до­три­ма­н­ня не­об­хі­дно кон­тро­лю­ва­ти ззов­ні. Це сто­су­є­ться, зокре­ма, так зва­ної «ко­ру­пції за змо­вою», коли до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті може бути при­тя­гну­тий як той, хто да­вав ха­бар, так і той, кому його да­ва­ли. Така си­ту­а­ція зна­чно ускла­днює зби­ра­н­ня до­ка­зів, оскіль­ки ні в кого з при­че­тних осіб не­має сти­му­лу зра­джу­ва­ти ін­шо­го. І хоча тут мо­жна було б по­сла­тись на дані ста­ти­сти­чних до­слі­джень, зв’язок між віль­ною пре­сою та за­галь­ною ефе­ктив­ні­стю уря­ду­ва­н­ня (а отже й біль­шою еко­но­мі­чною успі­шні­стю) дуже вда­ло по­ка­за­но на про­сто­му гра­фі­ку, по­да­но­му ниж­че. Не див­но, що ав­то­ри­тар­ні ре­жи­ми по­гро­жу­ють жур­на­лі­стам цен­зу­рою, аре­штом чи на­віть смер­тю.

   

   Дже­ре­ло: Aymo Brunetti, Beatrice Weder, “A free press is bad news for corruption,” Journal of Public Economics, (2003), 87(7): 1801–1824, 10.1016/S0047-2727(01)00186-4.

   Про­тя­гом двох остан­ніх де­ся­ти­літь роз­ви­ток те­хно­ло­гій дає де­да­лі біль­шій кіль­ко­сті гро­ма­дян мо­жли­вість кон­тро­лю­ва­ти вла­ду та за­без­пе­чу­ва­ти її підзві­тність. Ось про­стий гра­фік, який по­ка­зує оче­ви­дне спів­від­но­ше­н­ня між час­ткою ко­ри­сту­ва­чів Ін­тер­не­ту та низь­ким рів­нем ко­ру­пції (на ньо­му Facebook сим­во­лі­зує всі со­ці­аль­ні ме­ре­жі).

   

   Дже­ре­ло: C.K. Jha, & S. Sarangi “Does social media reduce corruption?”, Information Economics and Policy, Volume 39 (June, 2017): 60–71.

   Оче­ви­дно, що «Ве­ли­кий ки­тай­ський фа­єр­вол» ві­ді­грає зна­чну роль у здій­снен­ні кон­тро­лю над ки­тай­ським су­спіль­ством. Не менш оче­ви­дною є й ве­ли­че­зна роль со­ці­аль­них ме­реж у ба­га­тьох кра­ї­нах із пе­ре­хі­дною еко­но­мі­кою, які умо­жлив­лю­ють акції про­те­сту гро­ма­дян про­ти уря­до­вих зло­вжи­вань. Як при­клад мо­жна на­ве­сти про­те­сти під га­слом #RejectSerzh, що від­бу­ва­лись у Вір­ме­нії на­ве­сні 2018 року, та Єв­ро­май­дан в Укра­ї­ні у 2013–2014 ро­ках⁽⁸⁷⁾.
   Сво­бо­да пре­си — це не про­сто від­су­тність ти­ску на ЗМІ та по­гроз на адре­су жур­на­лі­стів. Про­бле­ма кон­тро­лю з боку уря­ду над те­ле­ба­че­н­ням та його ви­ко­ри­ста­н­ня для ве­де­н­ня про­па­ган­ди є акту­аль­ною для ба­га­тьох кра­їн. Ще одним при­во­дом для за­не­по­ко­є­н­ня є ку­пів­ля ба­га­ти­ми по­лі­ти­ка­ми га­зет, те­ле­ка­на­лів і ра­діо­стан­цій. Цьо­му про­це­со­ві мо­гла б успі­шно про­ти­ді­я­ти ра­ціо­наль­на дер­жав­на по­лі­ти­ка, хоча ство­ре­н­ня пе­ре­шкод для при­ва­тних вла­сни­ків — це зав­жди сум­нів­на спра­ва.
7. Сво­бо­да пе­ре­су­ва­н­ня, ін­ве­сту­ва­н­ня та тор­гів­лі
   Сво­бо­да кон­ку­ру­ва­ти в під­при­єм­ни­цькій сфе­рі та здій­сню­ва­ти віль­ний обмін є на­рі­жним ка­ме­нем еко­но­мі­чної сво­бо­ди та по­сту­пу. Кон­троль над ці­на­ми, пе­ре­по­ни на шля­ху від­кри­т­тя вла­сної спра­ви та вхо­дже­н­ня в но­вий бі­знес або обме­же­н­ня мо­жли­во­сті роз­по­ча­ти про­фе­сій­ну ді­яль­ність, за­ко­ни, що стри­му­ють тор­гів­лю то­ва­ра­ми та по­слу­га­ми з ін­ши­ми кра­ї­на­ми, а та­кож інші за­хо­ди дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня, що обме­жу­ють тор­гів­лю, не мо­жуть вва­жа­тись ра­ціо­наль­ною еко­но­мі­чною по­лі­ти­кою. Лі­цен­зу­ва­н­ня про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті (тоб­то отри­ма­н­ня від уря­до­вих ор­га­нів до­зво­лу на здій­сне­н­ня про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті в пев­ній сфе­рі; яскра­вий при­клад із ре­аль­но­го жи­т­тя — лі­цен­зу­ва­н­ня ді­яль­но­сті з за­плі­та­н­ня во­лос­ся в коси) — це по­ту­жний ін­стру­мент про­ти­дії кон­ку­рен­ції, який обме­жує мо­жли­во­сті для пра­це­вла­шту­ва­н­ня, зокре­ма пред­став­ни­кам най­менш за­без­пе­че­них груп на­се­ле­н­ня. Якщо йде­ться про за­хист усьо­го на­се­ле­н­ня, на­ба­га­то кра­щим ва­рі­ан­том є сер­ти­фі­ка­ція: вона дає ін­фор­ма­цію про те, яке на­вча­н­ня про­йшов пра­ців­ник, але за­ли­шає на роз­суд спо­жи­ва­ча оці­ню­ва­н­ня акту­аль­но­сті цьо­го на­вча­н­ня. Зав­дя­ки їй по­ку­пці ма­ють ін­фор­ма­цію, не­об­хі­дну для здій­сне­н­ня ра­ціо­наль­но­го ви­бо­ру, а інші суб’єкти ма­ють на­го­ду про­де­мон­стру­ва­ти свої зді­бно­сті в ді­ло­вій сфе­рі. А от на­слід­ком лі­цен­зу­ва­н­ня не­о­дмін­но ста­не обме­же­н­ня тор­гів­лі та за­крі­пле­н­ня за на­яв­ни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми мо­но­поль­них прав.
   Сво­бо­да тор­гів­лі — осно­во­по­ло­жне пра­во лю­ди­ни, як і сво­бо­да сло­ва та сво­бо­да ві­ро­спо­віда­н­ня. Не існує під­став для того, щоб за­бо­ро­ня­ти гро­ма­дя­нам тор­гу­ва­ти з тими, хто про­по­нує їм най­кра­щі умо­ви, на­віть якщо тор­го­вель­ні пар­тне­ри ме­шка­ють в ін­шій кра­ї­ні.
   Віль­на тор­гів­ля в ре­жи­мі вза­єм­но­сті, коли оби­два пар­тне­ри мо­жуть віль­но тор­гу­ва­ти сво­ї­ми то­ва­ра­ми один з одним, оче­ви­дно, є ви­гі­дною; однак — і з цим зго­дні всі еко­но­мі­сти — віль­на тор­гів­ля за­ли­ша­є­ться ви­гі­дною й без вза­єм­но­сті. У будь-яко­му разі, лі­кві­да­ція пе­ре­шкод на шля­ху віль­но­го ім­пор­ту то­ва­рів до кра­ї­ни не­о­дмін­но під­ви­щить рі­вень жи­т­тя її гро­ма­дян не­за­ле­жно від по­лі­ти­ки тор­го­вель­них пар­тне­рів цієї кра­ї­ни. Ло­гі­ку та­кої «одно­сто­рон­ньо віль­ної тор­гів­лі» чі­тко ви­дно з та­ко­го ви­сло­ву одні­єї з най­ви­да­тні­ших еко­но­мі­стів XX сто­лі­т­тя Джо­ан Ро­бін­сон (1903–1983):

   «На­віть якщо ваш тор­го­вель­ний пар­тнер за­си­пає свої пор­ти ка­мі­н­ням, щоб ван­та­жні су­дна не мо­гли зай­ти до них, ви не по­кра­щи­те своє ста­но­ви­ще, за­си­па­ю­чи ка­мі­н­ням вла­сні га­ва­ні».

   Під час гро­мад­ських обго­во­рень сво­бо­ду тор­гів­лі, сво­бо­ду пе­ре­су­ва­н­ня та сво­бо­ду ін­ве­сту­ва­н­ня ча­сто на­ма­га­ю­ться обго­во­рю­ва­ти як окре­мі теми. Це, однак, не так. Якщо в одній кра­ї­ні пла­ти­ти ро­бі­тни­кам мен­ше, ніж у су­сі­дній, ці три сво­бо­ди по­чнуть вза­є­мо­ді­я­ти між со­бою. Ро­бі­тни­ки по­ста­ра­ю­ться пе­ре­їха­ти туди, де за­ро­бі­ток ви­щий, а ін­ве­сто­ри, на­ма­га­ю­чись ско­ри­ста­тись де­ше­ви­зною ро­бо­чої сили, вкла­да­ти­муть ко­шти в кра­ї­ни з ниж­чою за­ро­бі­тною пла­тою, адже ви­ро­бле­ні в ній то­ва­ри ко­шту­ва­ти­муть на сві­то­во­му рин­ку де­шев­ше. Бло­ку­ва­н­ня будь-яко­го з цих на­прям­ків руху лише по­си­лить тиск за ін­ши­ми на­прям­ка­ми.
8. То­чки опо­ри зов­ні
   Ви­бор­ці — як і всі еко­но­мі­чно гра­мо­тні люди — при­йма­ють рі­ше­н­ня, по­рів­ню­ю­чи ви­тра­ти та ви­го­ди. По­лі­ти­ки, як уже за­зна­ча­ло­ся, ча­сто орі­єн­ту­ю­ться у сво­їх рі­ше­н­нях на дуже ко­ро­тко­стро­ко­ву пер­спе­кти­ву, яка обме­жу­є­ться да­тою на­сту­пних ви­бо­рів. Цей дис­ба­ланс ускла­днює про­ве­де­н­ня дер­жав­ної по­лі­ти­ки, що пе­ред­ба­чає здій­сне­н­ня ви­трат за­раз в обмін на зна­чно біль­шу ви­го­ду у від­да­ле­но­му май­бу­тньо­му. Така не­по­слі­дов­ність у часі за­ва­жає по­лі­ти­кам бра­ти на себе зо­бов’яза­н­ня у сфе­рі дер­жав­ної по­лі­ти­ки, в які мо­жна було б по­ві­ри­ти. Крім того, впли­во­ві кола ча­сто спо­ну­ка­ють по­лі­ти­ків до дій, що ма­ють на меті одер­жа­н­ня ко­ри­сті вузь­ким ко­лом за­ці­кав­ле­них осіб ко­штом ши­ро­ко­го за­га­лу.
   Одним із мо­жли­вих рі­шень для да­ле­ко­гля­дних лі­де­рів є вступ до між­на­ро­дної ор­га­ні­за­ції, умо­вою член­ства в якій є ве­де­н­ня ра­ціо­наль­ної по­лі­ти­ки: від­су­тність про­сто­ру для ма­нев­ру зро­бить тиск з боку впли­во­вих кіл менш ре­зуль­та­тив­ним. Та­ких ор­га­ні­за­цій є ба­га­то: Єв­ро­пей­ський Союз (ЄС) на­кла­дає обме­же­н­ня на сво­їх уча­сни­ків щодо роз­мі­рів бю­дже­тно­го де­фі­ци­ту і дер­жав­них по­зик та ви­ма­гає від них ство­ре­н­ня єди­ної пра­во­вої си­сте­ми — acquis communautaire. По­при те, що по­лі­ти­ка ЄС у де­яких сфе­рах (зокре­ма, суб­си­ді­ю­ва­н­ня сіль­го­спви­ро­бни­ків у ме­жах Спіль­ної сіль­сько­го­спо­дар­ської по­лі­ти­ки) може бути не­ви­гі­дною (чи на­віть су­пе­ре­чи­ти прин­ци­пам еко­но­мі­чної на­у­ки), вона за­зви­чай усе одно кра­ща за ту по­лі­ти­ку, яку мо­гло б про­во­ди­ти чи­ма­ло пост­ко­му­ні­сти­чних кра­їн, якби вони не мали пер­спе­кти­ви член­ства в ЄС. Ті кра­ї­ни, що об­ґрун­то­ва­но роз­ра­хо­ву­ва­ли на вступ до ЄС, здій­сни­ли чи­ма­ло бо­лі­сних ре­форм, які в кін­це­во­му під­сум­ку пі­шли їхнім гро­ма­дя­нам на ко­ристь⁽⁸⁸⁾.
   По­зи­тив­ний вплив мо­жуть спра­ви­ти й інші ор­га­ні­за­ції, як-от: НАТО, Сві­то­ва ор­га­ні­за­ція тор­гів­лі, Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни, Ор­га­ні­за­ція еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва та роз­ви­тку та Між­на­ро­дний центр з уре­гу­лю­ва­н­ня ін­ве­сти­цій­них спо­рів. Ве­ли­ку роль у за­без­пе­чен­ні про­ве­де­н­ня уря­да­ми по­лі­ти­ки, що спри­яє еко­но­мі­чно­му зро­стан­ню, ві­ді­грає Між­на­ро­дний ва­лю­тний фонд (МВФ). За­зви­чай кра­ї­ни звер­та­ю­ться до МВФ по до­по­мо­гу тоді, коли на­дмір­ні дер­жав­ні ви­да­тки вже при­зве­ли до ва­лю­тної кри­зи й дер­жа­ва біль­ше не має змо­ги за­лу­ча­ти ко­шти до бю­дже­ту на між­на­ро­дних рин­ках кре­ди­тних ре­сур­сів. Один із при­кла­дів — кри­за в Гре­ції у 2010–2018 ро­ках. Лише тиск із боку МВФ та Єв­ро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку зму­сив уряд кра­ї­ни здій­сни­ти не­об­хі­дні ре­фор­ми.
   По­зи­тив­ний вплив на ді­яль­ність уря­ду мо­жуть справ­ля­ти зви­чай­ні зов­ні­шні рей­тин­ги — на­віть без при­єд­на­н­ня до між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій. Зокре­ма, Гру­зія дуже пи­ша­є­ться сво­їм мі­сцем у пер­шій де­ся­тці рей­тин­гу Сві­то­во­го бан­ку щодо лег­ко­сті ве­де­н­ня бі­зне­су, а ді­яль­ність мі­ні­стрів уря­ду оці­ню­є­ться за ре­а­лі­за­ці­єю ре­форм, що спри­я­ють по­лі­пшен­ню цьо­го рей­тин­гу.

«Ві­чна пиль­ність — ціна не лише сво­бо­ди, але й зви­чай­ної лю­дя­но­сті».

«Я зав­жди ка­зав сво­їм сту­ден­там, що жи­т­тя — це не ло­те­рея й не гра з нульовою сумою. Не мо­жна до­сяг­ти успі­ху, за­брав­ши його в ко­гось ін­шо­го. Ваш успіх за­ле­жить від ва­шо­го ви­бо­ру, а ви­бір має на­слід­ки».

«Гро­ші — лише за­сіб. Вони при­ве­дуть вас до будь-якої цілі, але не за­мі­нять вас біля штур­ва­ла»,

«Скла­дні від­со­тки — це най­мо­гу­тні­ша сила в Усе­сві­ті»,

Дже­ре­ло: роз­ра­хун­ки ав­то­рів. На осно­ві при­пу­ще­н­ня, що лю­ди­на не буде ку­ри­ти па­чку ци­га­рок на день, а від­кла­да­ти­ме суму, рів­ну її вар­то­сті (8 до­ла­рів), на оща­дний ра­ху­нок під 7% рі­чних.

1. Коли щось ви­гля­дає за­над­то до­бре, щоб бути прав­дою, імо­вір­но, що так воно і є. Це ба­наль­на фра­за, яка все ж є істи­ною. Де­які ін­ве­сти­цій­ні мар­ке­то­ло­ги го­то­ві на що зав­го­дно, щоб одер­жа­ти ваші гро­ші, бо як тіль­ки вони це зро­блять, вони отри­му­ють кон­троль над си­ту­а­ці­єю, а ви його втра­ча­є­те.
2. Май­те спра­ву лише з ком­па­ні­я­ми з хо­ро­шою ре­пу­та­ці­єю, яку вони ви­со­ко ці­ну­ють. Ав­то­ри­те­тні ком­па­нії з со­лі­дною ре­пу­та­ці­єю не бу­дуть ді­я­ти не­про­ду­ма­но при ін­ве­сту­ван­ні ко­штів сво­їх клі­єн­тів. На­при­клад, пер­вин­не роз­мі­ще­н­ня акцій ма­ло­ві­до­мою бро­кер­ською фір­мою, яка є но­ва­чком на рин­ку, зна­чно ймо­вір­ні­ше при­зве­де до зби­тків, ніж така сама дія ав­то­ри­те­тної фір­ми з мі­цною ре­пу­та­ці­єю.
3. Ні­ко­ли не по­го­джуй­те­ся на ін­ве­сти­ції, за­про­по­но­ва­ні те­ле­фо­ном або еле­ктрон­ною по­штою. Та­кий мар­ке­тин­го­вий хід ви­ко­ри­сто­ву­ють шу­ка­чі лег­кої на­жи­ви. Не до­зво­ляй­те собі ста­ти жер­твою ша­хра­їв. Ні­ко­ли не по­ві­дом­ляй­те осо­би­сту ін­фор­ма­цію лю­дям, до яких ви не ма­є­те пов­ної до­ві­ри. Не роз­го­ло­шуй­те свій но­мер со­ці­аль­но­го стра­ху­ва­н­ня, дату на­ро­дже­н­ня, но­мер мо­біль­но­го те­ле­фо­ну та по­што­ву адре­су.
4. Не при­ймай­те по­спі­шних рі­шень. При­ді­літь до­ста­тньо часу роз­роб­ці ін­ве­сти­цій­ної стра­те­гії. Ні­ко­ли не під­да­вай­те­ся ти­ску, спря­мо­ва­но­му на прийня­т­тя вами не­о­бду­ма­но­го рі­ше­н­ня.
5. Не до­зво­ляй­те дру­жнім сто­сун­кам впли­ва­ти на ін­ве­сти­цій­ні рі­ше­н­ня. Ба­га­то лю­дей здій­сни­ли про­валь­ні ін­ве­сти­ції, при­слу­хав­шись до по­ра­ди сво­їх дру­зів. Якщо ви хо­че­те збе­рег­ти дру­жбу з лю­ди­ною, вкла­дай­те свої гро­ші, за­лу­чив­ши не­упе­ре­дже­ну тре­тю сто­ро­ну.
6. Якщо на вас чи­нять зна­чний тиск, ха­пай­те свій га­ма­нець і ті­кай­те. При­ва­бли­ві ін­ве­сти­ції про­да­ю­ться без за­сто­су­ва­н­ня агре­сив­но­го мар­ке­тин­гу. Якщо ви вже ма­є­те ве­ли­кий ін­ве­сти­цій­ний порт­фель, мо­жли­во, є сенс вкла­сти пев­ну ча­сти­ну ко­штів у ри­зи­ко­ва­ні ін­ве­сти­ції, вклю­чно з облі­га­ці­я­ми з низь­ким кре­ди­тним рей­тин­гом («сміттєвими» облігаціями) та до­ро­го­цін­ни­ми ме­та­ла­ми. Однак ці ін­ве­сти­ції по­вин­ні здій­сню­ва­ти­ся з ко­штів, які ви мо­же­те собі до­зво­ли­ти втра­ти­ти. Якщо ви шу­ка­є­те на­дій­ний спо­сіб на­ко­пи­че­н­ня ба­гат­ства, вкла­дай­те основ­ну ча­сти­ну ко­штів у більш тра­ди­цій­ні ін­ве­сти­ції з ниж­чим рів­нем ри­зи­ку. Це до­по­мо­же вам ство­ри­ти до­бре ди­вер­си­фі­ко­ва­ний порт­фель ін­ве­сти­цій.

1. Хоча мо­жна ствер­джу­ва­ти, що тен­ден­ція до фор­му­ва­н­ня рин­ків може вва­жа­тись при­та­ман­ною всім лю­дям, су­спіль­ство ціл­ком може до­кла­сти до­ста­тніх зу­силь до того, щоб ви­ті­сни­ти ці рин­ки зі зви­чай­ної люд­ської ді­яль­но­сті. Зга­дай­те пер­ші дні пе­ре­хо­ду від пла­но­вої до рин­ко­вої еко­но­мі­ки (або на­віть ран­ні вче­н­ня Рим­ської ка­то­ли­цької цер­кви): гро­ма­дя­ни, яких учи­ли, що то­ва­ри ма­ють вну­трі­шню вар­тість, ча­сто від­мов­ля­лись про­да­ва­ти їх де­шев­ше за таку «вар­тість» на­віть під за­гро­зою го­ло­ду.↩︎
2. Най­по­ту­жні­ший во­до­спад в Єв­ро­пі, що зна­хо­ди­ться в Іслан­дії.↩︎
3. Philip K. Howard, The Death of Common Sense (New York: Random House, 1994): 3–5.↩︎
4. Оцін­ка ген­дер­них пи­тань в Укра­ї­ні — 2016, Сві­то­вий банк, 48. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://documents.worldbank.org/curated/en/128891470822320083/pdf/107673-PUB-P156988-ADD-ISBN-PUBLIC-SoltisBookENweb.pdf.↩︎
5. Див. Charlotte Web, “Swedes now spend more on fun than on food: study,” The Local Sweden, September 30, 2009. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.thelocal.se/20090930/22392.↩︎
6. На­при­клад, якщо кор­по­ра­ція ін­ве­стує 100 млн до­ла­рів у бу­дів­лі та обла­дна­н­ня для ви­ро­бни­цтва то­ва­ру, ска­жі­мо, со­ро­чок, вона втра­чає той до­хід, який мо­гли б при­не­сти ці ко­шти, якби їх ін­ве­сту­ва­ли в інші про­є­кти, як-от ви­ро­бни­цтво мо­то­ци­клів. Ця кор­по­ра­ція мо­гла би про­сто по­кла­сти 100 млн до­ла­рів на де­по­зит у банк і отри­му­ва­ти від­со­тки за став­кою, ска­жі­мо, 5%. За рік про­цен­тний до­хід до­рів­ню­вав би 5 млн до­ла­рів. Ці 5 міль­йо­нів до­ла­рів втра­че­них від­со­тків є аль­тер­на­тив­ни­ми ви­тра­та­ми на ді­яль­ність кор­по­ра­ції, але вони не бу­дуть від­обра­же­ні в бух­гал­тер­ській зві­тно­сті ком­па­нії. Че­рез це упу­ще­н­ня у від­обра­же­них у бух­гал­тер­сько­му облі­ку ви­тра­тах за­ни­жу­є­ться аль­тер­на­тив­на вар­тість ви­ко­ри­ста­них ре­сур­сів. Тому чи­стий до­хід за­ви­щує при­бу­ток.↩︎
7. Див. ма­те­рі­ал із Ві­кі­пе­дії — «Ме­та­фо­ра про роз­би­те ві­кно» (цю сто­рін­ку востан­нє від­ре­да­го­ва­но у 2019 році). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Метафора_про_розбите_вікно.↩︎
8. Adam Smith, An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, Volume II Glasgow Edition (Indianapolis: Liberty Fund, Inc., [1776] 1981): 454. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.econlib.org/library/Smith/smWN.html.↩︎
9. F. A. Hayek, “The Use of Knowledge in Society,” American Economic Review 35 (September 1945): 519–530.↩︎
10. Henry Hazlitt, Economics in One Lesson (New Rochelle: Arlington House, 1979): 103.↩︎
11. Див. “SCIENCE WATCH: Seat Belts and Pedestrians.” The New York Times (June 18, 1985). Section C, 9. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.nytimes.com/1985/06/18/science/science-watch-seat-belts-and-pedestrians.html.↩︎
12. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2012. “The Common Agricultural Policy—A Story to be Continued” http://doi.org/10.2762/35894.↩︎
13. Див. Patrick Jomini, Pierre Boulanger, Xiao-guang Zhang, Catherine Costa, and Michelle Osborne, “The common agricultural policy and the French, EU and global economies,” Groupe d’Économie Mondiale (GEM), (October 2009. Revised February 2, 2010). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://ecipe.org/wp-content/uploads/2014/12/Jomini_boulanger-The_Common_Agricultural_policy_and_the_French.pdf.↩︎
14. Див. Pierre Boulanger and Patrick Jomini, “Of the benefits to the EU of removing the Common Agricultural Policy” Groupe d’Économie Mondiale (GEM), (November 19, 2009. Revised February 2, 2010). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://ecipe.org/wp-content/uploads/2014/12/BoulangerJomini_removingCAP112009.pdf.↩︎
15. Ця ді­а­гра­ма взя­та зі зна­чно біль­шо­го про­є­кту, роз­по­ча­то­го Ган­сом Ро­слін­гом, над яким за­раз пра­цю­ють його син і не­віс­тка. Ви мо­же­те зна­йти ще ба­га­то та­ких ді­а­грам і ство­ри­ти вла­сні на веб-сай­ті https://www.gapminder.org.↩︎
16. Див. Robert E. Lucas Jr., “On the Mechanics of Economic Development,” Journal of Monetary Economics 22, No. 1 (1988): 3–42.↩︎
17. Най­більш ши­ро­ко вжи­ва­ним по­ка­зни­ком за­галь­но­го об­ся­гу ви­ро­бни­цтва та до­хо­дів є ва­ло­вий вну­трі­шній про­дукт (ВВП). Ди­на­мі­ка ВВП та­кож ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для ви­мі­рю­ва­н­ня ро­сту еко­но­мі­ки.↩︎
18. Хоча на еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня й роз­ви­ток впли­ває ці­лий ряд рі­зно­ма­ні­тних чин­ни­ків, у наш час вва­жа­є­ться, що ви­рі­шаль­на роль все-таки на­ле­жить ін­сти­ту­там вла­ди та за­хо­дам дер­жав­ної по­лі­ти­ки. Се­ред про­від­них ав­то­рів су­ча­сно­го на­пря­му — ла­у­ре­ат Но­бе­лів­ської пре­мії Ду­глас Норт, ан­глій­ський еко­но­міст Пі­тер Ба­у­ер, про­фе­сор Мас­са­чу­сет­сько­го те­хно­ло­гі­чно­го ін­сти­ту­ту Да­рон Адже­мо­глу та про­фе­сор Гар­вард­сько­го уні­вер­си­те­ту Джеймс Ро­бін­сон. Див. Peter T. Bauer, Dissent on Development: Studies and Debates in Development Economics (Cambridge: Harvard University Press, 1972); D.C. North, Institutions, Institutional Change, and Economic Performance (Cambridge: Cambridge University Press, 1990); i Daron Acemoglu and James A. Robinson, Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty (New York: Crown, 2012).↩︎
19. Див., на­при­клад, Randall K. Filer and Jan Hanousek, “Output Changes and Inflationary Bias in Transition,” Economic Systems, Vol. 24, Issue 3. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://ideas.repec.org/p/wpa/wuwpma/0012010.html.↩︎
20. Tom Bethell, The Noblest Triumph (New York: St. Martin’s Press, 1998): 10.↩︎
21. Для одер­жа­н­ня до­да­тко­вої ін­фор­ма­ції див. John McMillan, Reinventing the Bazaar: A Natural History of Markets (New York: W. W. Norton, 2002): 94–101. Як за­зна­чає Ма­кміл­лан, ре­аль­на при­ва­ти­за­ція була б кра­щим ва­рі­ан­том. Однак рух у на­прям­ку при­ва­тної вла­сно­сті все ж був «най­ви­зна­чні­шою про­гра­мою бо­роть­би з бі­дні­стю, яку світ коли-не­будь ба­чив».↩︎
22. Обго­во­ре­н­ня пи­та­н­ня про аме­ри­кан­ських буй­во­лів див. в Lueck, Dean “The Extermination and Conservation of the American Bison” in The Journal of Legal Studies Vol. 31, No. S2, The Evolution of Property Rights: A Conference Sponsored by the Searle Fund and Northwestern University School of Law (June 2002), pp. S609–S652. Тра­пля­ло­ся, що вна­слі­док по­лю­ва­н­ня люди ви­ни­щу­ва­ли тва­рин до пов­но­го зни­кне­н­ня виду. Одним із при­кла­дів є ман­дрів­ні го­лу­би. На них по­лю­ва­ли за­ра­ди м’яса, тоді як ки­тів ви­лов­лю­ва­ли зде­біль­шо­го за­ра­ди жиру. Однак го­лу­би ста­но­ви­ли таку не­зна­чну час­тку рин­ку м’яса, що на­віть коли вони по­ча­ли зни­ка­ти, ціна на м’ясо не під­ня­ла­ся до­ста­тньо для того, щоб спо­ну­ка­ти су­спіль­ство або до за­хо­дів зі збе­ре­же­н­ня по­пу­ля­ції, або до ве­ли­ко­мас­шта­бно­го збіль­ше­н­ня ви­ро­бни­цтва м’ясних про­ду­ктів. Кри­зи не було. Тому вони зни­кли пов­ні­стю. Якби на ки­тів ін­тен­сив­но по­лю­ва­ли лише за­ра­ди їхньо­го м’яса, а не пе­ре­ва­жно за­ра­ди жиру, вони та­кож мо­гли б зни­кну­ти. Однак ки­то­вий жир мав таке ве­ли­ке зна­че­н­ня на рин­ку осві­тле­н­ня, що коли його ціна різ­ко зро­сла, було зна­йде­но за­мін­ник. Це при­зве­ло до зни­же­н­ня по­пи­ту на ки­то­вий жир і його ціни та вря­ту­ва­ло ки­тів.↩︎
23. Clair Wilcox. Competition and Monopoly in American Industry. Monograph No. 21, Temporary National Economic Committee, Investigation of Concentration of Economic Power, 76^th Cong. 3^d sess. (Washington, D.C.: United States Government Printing Office, 1940).↩︎
24. Adam Smith. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, Volume I Glasgow Edition (Indianapolis: Liberty Fund, Inc., [1776] 1981): 18. Це ви­да­н­ня до­сту­пне та­кож за по­си­ла­н­ням: www.econlib.org/library/Smith/smWN.html.↩︎
25. World Bank, Doing Business Project (doingbusiness.org). “Time required to start a business (days).” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://data.worldbank.org/indicator/ic.reg.durs.↩︎
26. Ком­пле­ксний ана­ліз впли­ву за­ко­но­дав­чих актів, що сто­су­ю­ться мі­ні­маль­ної за­ро­бі­тної пла­ти, на ма­ло­за­без­пе­че­ні вер­стви на­се­ле­н­ня див. у пу­блі­ка­ції Thomas MaCurdy, “How Effective Is the Minimum Wage at Supporting the Poor?” Journal of Political Economy 123 (2015). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: www.jstor.org/stable/full/10.1086/679626.↩︎
27. Ін­фор­ма­цію з цьо­го пи­та­н­ня див. у пу­блі­ка­ції Edward Bierhanzl and James Gwartney, “Regulation, Unions, and Labor Markets,” Regulation (Summer 1998): 40–53.↩︎
28. Muravyev, A., Oshchepkov, A. (2016) “The effect of doubling the minimum wage on employment: evidence from Russia.” IZA J Labor Develop 5, 6. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://wp.hse.ru/data/2013/07/05/1289111576/29EC2013-new.pdf. [Та­кож див. https://wp.hse.ru/data/2013/07/03/1286257623/WP3_2013_07.pdf]. ↩︎
29. Maria Koumenta and Mario Pagliero, 2018. “Occupational Licensing in the European Union: Coverage and Wage Effects,” CEPR Discussion Paper 12577, CEPR Discussion Papers Series.↩︎
30. Див. the Department of Treasury, Office of Economic Policy, Occupational Licensing: A Framework for Policymakers, 2015; Morris M. Kleiner, “Why License a Florist?” New York Times, May 28, 2014; Jacob Goldstein, “So You Think You Can Be a Hair Braider?” New York Times, June 12, 2012; та Dick M. Carpenter II, Lisa Knepper, Angela C. Erickson, and John K. Ross, License to Work: A National Study of Burdens from Occupational Licensing, Institute for Justice, May 2012.↩︎
31. Спо­сте­ре­жли­вий чи­тач може по­мі­ти­ти, що най­пер­ший зні­мок із цієї се­рії зро­бле­но в 1990 році, коли Ра­дян­ський Союз пе­ре­бу­вав на межі роз­па­ду. Час­тко­во це пов’яза­но з тим, що ае­ро­фо­то­знім­ки в СРСР було зро­би­ти не­про­сто. А ще ва­жли­ві­ше те, що пе­ре­си­ха­н­ня пі­сля 1990 року зна­чною мі­рою за­ли­ша­є­ться спад­щи­ною ра­дян­ської по­лі­ти­ки. Коли еко­но­мі­ка ре­гіо­ну бу­ду­є­ться нав­ко­ло схем, які зму­шу­ють лю­дей ве­сти не­до­ціль­ну ви­ро­бни­чу ді­яль­ність, дуже важ­ко змі­ни­ти ін­фра­стру­кту­ру та на­ви­чки пра­ців­ни­ків. Що ро­би­ти­муть ри­бал­ки Ка­спій­сько­го моря, якщо їм ра­птом ска­жуть: «Ри­бо­лов­ля біль­ше не до­зво­ле­на, зна­йдіть іншу ро­бо­ту»?↩︎
32. Ці ци­фри взя­то з пу­блі­ка­ції Цен­тру від­по­від­аль­ної по­лі­ти­ки, “Lobbying: Top Spenders,” (2008). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.opensecrets.org/lobby/top.php?indexType=s. (До­да­тко­ву ін­фор­ма­цію див. у пу­блі­ка­ції Peter J. Wallison and Charles W. Calomiris, “The Destruction of Fannie Mae and Freddie Mac,” American Enterprise Institute [2008] [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.aei.org/research-products/report/the-last-trillion-dollar-commitment/).↩︎
33. Див. Peter Nyberg (2011) Report of the Commission of Investigation into the Banking Sector in Ireland (Dublin) [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://merrionstreet.ie/en/News-Room/Releases/commission-of-investigation-into-the-banking-sector.38671.shortcut.html, Крім того, див. Ron Wright Strengthening the Capacity of the Department of Finance (Dublin). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://web.archive.org/web/20110310164641/http://www.finance.gov.ie/documents/publications/reports/2011/deptreview.pdf.↩︎
34. Звер­ніть ува­гу, що кре­ди­тні та де­бе­то­ві кар­тки не є гро­ши­ма. Кре­ди­тна кар­тка — це про­сто за­сіб отри­ма­н­ня ав­то­ма­ти­чної по­зи­ки, від­со­тки за ко­ри­сту­ва­н­ня якою не на­ра­хо­ву­ю­ться, якщо не­вдов­зі по­вер­ну­ти її; тоді як де­бе­то­ва кар­тка — це лише про­стий спо­сіб пе­ре­ка­зу з бан­ків­сько­го ра­хун­ку де­по­но­ва­них ко­штів, які є справ­жні­ми гро­ши­ма.↩︎
35. Зви­чай­но, як лю­блять ка­за­ти еко­но­мі­сти, «ко­ре­ля­ція не озна­чає при­чин­но-на­слід­ко­во­го зв’язку». Мо­жли­во, кра­ї­ни, які пе­ре­жи­ва­ють ви­со­ку ін­фля­цію, про­сто дру­ку­ють біль­ше гро­шей, на­ма­га­ю­чись втри­ма­ти­ся на пла­ву. Однак по­гли­бле­ний ана­ліз да­них без­за­пе­ре­чно під­твер­джує ви­сно­вок про те, що саме на­дмір­не дру­ку­ва­н­ня гро­шей (за­зви­чай для по­кри­т­тя дер­жав­них ви­да­тків без під­ви­ще­н­ня по­да­тків) спри­чи­няє ін­фля­цію. Згі­дно з ві­до­мим твер­дже­н­ням Міл­то­на Фрі­дма­на, «ін­фля­ція зав­жди та всю­ди є гро­шо­вим фе­но­ме­ном».↩︎
36. Frye, T. (2002). “The Perils of Polarization: Economic Performance in the Postcommunist World.” World Politics, 54(3), 308–337. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://doi.org/10.1353/wp.2002.0008.↩︎
37. Ви­мі­ря­ти роз­мір фа­кти­чно­го па­ді­н­ня ВВП у пост­ко­му­ні­сти­чних кра­ї­нах над­зви­чай­но важ­ко. Си­сте­ма цен­тра­лі­зо­ва­но­го пла­ну­ва­н­ня за­охо­чу­ва­ла ви­ро­бни­ків за­ви­щу­ва­ти по­ка­зни­ки ви­пу­ску про­ду­кції для ви­ко­на­н­ня квот. У рин­ко­вій еко­но­мі­ці мо­ти­ва­ція змі­сти­ла­ся в бік за­ни­же­н­ня по­ка­зни­ків з ме­тою уни­кне­н­ня опо­да­тку­ва­н­ня. До того ж, за­фі­ксу­ва­ти по­лі­пше­н­ня яко­сті для за­до­во­ле­н­ня по­треб спо­жи­ва­чів у кон­ку­рен­тно­му се­ре­до­ви­щі було май­же не­мо­жли­во. Див., на­при­клад, Randall Filer and Jan Hanousek (2003) “Output Changes and Inflationary Bias in Transition”, Economic Systems, Vol. 24. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.1516073.↩︎
38. Ан­дерс Аслунд. Укра­ї­на. Що пі­шло не так і як це ви­пра­ви­ти: пе­ре­клад з англ. [Anders Aslund, Ukraine:What Went Wrong and How to Fix It (Peterson Institute, 2015): 48–49].↩︎
39. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.doingbusiness.org/en/methodology/paying-taxes ↩︎
40. Сві­то­вий банк сер­йо­зно ста­ви­ться до ідеї «Одна кра­ї­на, дві си­сте­ми» й оці­нює по­да­тко­ві си­сте­ми Гон­кон­гу та ма­те­ри­ко­во­го Ки­таю окре­мо одна від ін­шої.↩︎
41. Henry George, Protection or Free Trade (New York: Robert Schalkenbach Foundation, 1980).↩︎
42. Ба­га­то хто з «ря­тів­ни­ків ро­бо­чих місць» по­во­дя­ться так, ніби іно­зем­ці пра­гнуть по­ста­ча­ти свої то­ва­ри, ні­ко­ли не ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи отри­ма­ні до­ла­ри чи євро для ку­пів­лі ін­ших то­ва­рів. Це не так. Якби іно­зем­ці ба­жа­ли про­да­ва­ти то­ва­ри аме­ри­кан­цям за до­ла­ри чи єв­ро­пей­цям за євро, але ні­ко­ли не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ці до­ла­ри чи євро для вла­сних ку­пі­вель, це ви­гля­да­ло б так, ніби аме­ри­кан­ці або єв­ро­пей­ці мо­жуть ви­пи­су­ва­ти чеки на ім­порт, які ні­хто ні­ко­ли не пе­ре­во­див би в го­тів­ку, або екс­пор­ту­ва­ти гар­ні па­пір­ці із зо­бра­же­н­ня­ми на­ціо­наль­них ге­ро­їв (бан­кно­ти Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки) або на­віть ви­га­да­них мо­стів (бан­кно­ти єв­ро­зо­ни). Хіба це не було б чу­до­во? На­справ­ді ви­ро­бни­ки то­ва­рів і по­слуг, що ім­пор­ту­ю­ться, отри­му­ють го­тів­ку за че­ка­ми. Однак їх ці­кав­лять не самі па­пір­ці, а на­да­на гро­ши­ма ку­пі­вель­на спро­мо­жність для при­дба­н­ня по­трі­бних їм то­ва­рів або ін­ве­сту­ва­н­ня у ви­ро­бни­чі акти­ви. І ча­сто вони хо­чуть при­дба­ти саме ту про­ду­кцію, яку екс­пор­ту­ють Аме­ри­ка та Єв­ро­па. Отже, ім­порт до­по­ма­гає фор­му­ва­ти по­пит на екс­порт.↩︎
43. Коли ва­лю­тний курс ви­зна­ча­є­ться рин­ко­ви­ми си­ла­ми, рів­но­ва­га на цьо­му рин­ку зба­лан­со­вує ку­пів­лю в іно­зем­ців то­ва­рів, по­слуг та акти­вів (вклю­чно з ма­те­рі­аль­ни­ми та фі­нан­со­ви­ми акти­ва­ми, зокре­ма облі­га­ці­я­ми) з їх про­да­жем іно­зем­цям. Про­тя­гом кіль­кох остан­ніх де­ся­ти­літь ім­порт то­ва­рів та по­слуг у США по­стій­но пе­ре­ви­щу­вав екс­порт. В умо­вах рин­ко­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня ва­лю­тних кур­сів та­кий тор­го­вель­ний де­фі­цит зна­чною мі­рою ком­пен­су­є­ться при­пли­вом ка­пі­та­лу при­бли­зно одна­ко­вих роз­мі­рів. Приплив капіталу зу­мов­лює зни­же­н­ня про­цен­тних ста­вок, збіль­ше­н­ня ін­ве­сти­цій та ство­ре­н­ня ро­бо­чих місць. Отже, на­віть у та­ко­му ви­пад­ку під­ста­ви очі­ку­ва­ти не­га­тив­но­го впли­ву на зайня­тість від­су­тні. По­при те, що де­фі­цит тор­го­вель­но­го ба­лан­су спо­сте­рі­гав­ся про­тя­гом біль­шої ча­сти­ни пе­рі­о­ду з 1980 по 2005 рік, кіль­кість зайня­тих осіб у Спо­лу­че­них Шта­тах збіль­ши­ла­ся більш ніж на 35 міль­йо­нів.↩︎
44. Така сама ло­гі­ка за­сто­со­ву­є­ться й до «ау­тсор­син­гу» — здій­сне­н­ня пев­ної ді­яль­но­сті за кор­до­ном з ме­тою ско­ро­че­н­ня ви­трат. Якщо пев­ний вид ді­яль­но­сті мо­жна здій­сню­ва­ти з мен­ши­ми ви­тра­та­ми за кор­до­ном, це ви­віль­няє вну­трі­шні ре­сур­си, які мо­жна ви­ко­ри­ста­ти в про­ду­ктив­ні­шій ді­яль­но­сті. Як на­слі­док, зро­стає об­сяг ви­ро­бни­цтва та під­ви­щу­є­ться рі­вень до­хо­дів.↩︎
45. «Де­ше­вий» не озна­чає «низь­кої яко­сті». Ми твер­до утри­му­є­мо по­стій­ний рі­вень яко­сті. Для еко­но­мі­стів речі рі­зної яко­сті — це рі­зні про­ду­кти. Сорт на­фти West Texas Intermediate від­рі­зня­є­ться від про­ду­кту Louisiana Light, так само, як Mercedes і Kia — рі­зні про­ду­кти, а не уза­галь­не­на «ма­ши­на».↩︎
46. S. Hong, H. Han, and C.S. Kim, “World distribution of income for 1970–2010,” Empirical Economics (2019). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://doi.org/10.1007/s00181-019-01657-w.↩︎
47. Як за­зна­че­но в ро­бо­ті Frank Whitson Fetter, “Congressional Tariff Theory,” American Economic Review, 23 (September 1933): 413–427.↩︎
48. Douglas A. Irwin, “GATT’s contribution to economic recovery in post-war Western Europe” in: Europe’s Postwar Recovery, ed. B. Eichengreen (Cambridge: Cambridge University Press, 1995): 127–150. Де­таль­ну ін­фор­ма­цію про гра­фі­ки див. в да­ній книж­ці.↩︎
49. Там само, c.7.↩︎
50. Там само, c.2.↩︎
51. Див., на­при­клад, Havrylyshyn, and Tupy (2016) “25 Years of Reforms in Ex‐Communist Countries: Fast and Extensive Reforms Led to Higher Growth and More Political Freedom,” CATO Institute Policy Analysis No. 795.↩︎
52. Для по­си­ле­н­ня зна­чу­що­сті по­рів­ня­н­ня ці ци­фри на­ве­де­но в між­на­ро­дних до­ла­рах вар­ті­стю на 2011 рік. Між­на­ро­дний до­лар вра­хо­вує рі­зни­цю в ці­нах у рі­зних кра­ї­нах.↩︎
53. У 1986 р. Джейм­са Б’юке­не­на було на­го­ро­дже­но Но­бе­лів­ською пре­мі­єю з еко­но­мі­ки за його вне­сок у роз­роб­ку те­о­рії су­спіль­но­го ви­бо­ру. Чі­ткий та ви­чер­пний ви­клад те­о­рії су­спіль­но­го ви­бо­ру див. у пу­блі­ка­ції Randy Simmons, Beyond Politics: The Roots of Government Failure (Oakland, California: The Independent Institute, 2011).↩︎
54. A. C. Пігу, яко­го ча­сто вва­жа­ють «ба­тьком» еко­но­мі­чної те­о­рії до­бро­бу­ту, до­хо­дить ана­ло­гі­чно­го ви­снов­ку. У сво­їй кла­си­чній пра­ці 1932 року «Еко­но­мі­чна те­о­рія до­бро­бу­ту» (ча­сти­на II, гла­ва 20, роз­діл 4) Пігу за­зна­чає: «Не­до­ста­тньо про­сто про­ти­ста­ви­ти не­до­ско­на­лий ре­гу­лю­ю­чий ме­ха­нізм ні­ким не стри­му­ва­них при­ва­тних під­при­ємств най­кра­що­му ре­гу­лю­ю­чо­му ме­ха­ні­зму, який мо­жуть уяви­ти у сво­їх до­слі­дже­н­нях еко­но­мі­сти. Адже ми не мо­же­мо очі­ку­ва­ти, що будь-який дер­жав­ний ор­ган до­ся­гне цьо­го іде­а­лу або на­віть буде щиро пра­гну­ти до ньо­го. Се­ред дер­жав­них слу­жбов­ців ча­сто па­ну­ють не­ві­гла­ство, тиск із боку окре­мих груп су­спіль­ства та ко­ру­пція для за­до­во­ле­н­ня вла­сних ін­те­ре­сів. За на­ле­жної ор­га­ні­за­ції го­ло­су­ва­н­ня гу­чно­го­ло­са ча­сти­на їхньо­го еле­кто­ра­ту може лег­ко нав’язу­ва­ти свої рі­ше­н­ня біль­шо­сті».↩︎
55. Thomas Sowell, Is Reality Optimal and Other Essays (Stanford: Hoover Institution Press, 1993).↩︎
56. Див. Jared Meyer and Preston Cooper, “Sugar Subsidies Are a Bitter Deal for American Consumers,” Economic Policies for the 21^st Century at the Manhattan Institute, Manhattan Institute (June 23, 2014). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://economics21.org/commentary/sugar-subsidies-are-bitter-deal-american-consumers. Остан­нім ча­сом ви­ро­бни­ки кон­ди­тер­ської про­ду­кції та інші під­при­єм­ства, що ви­ко­ри­сто­ву­ють ве­ли­кі об­ся­ги цукру, пе­ре­мі­щу­ю­ться до Ка­на­ди, Ме­кси­ки та ін­ших кра­їн, де є мо­жли­вість за­ку­пів­лі цукру за ці­на­ми сві­то­во­го рин­ку. Як ілю­стра­ція до на­ших по­пе­ре­дніх дис­ку­сій щодо тор­гів­лі, ці обме­же­н­ня ім­пор­ту, що ні­би­то «збе­ре­гли» ро­бо­чі мі­сця в цукро­вій про­ми­сло­во­сті, на ділі при­зве­ли до втра­ти ро­бо­чих місць в ін­ших га­лу­зях, осо­бли­во в тих, у яких актив­но ви­ко­ри­сто­ву­є­ться цу­кор.↩︎
57. Jeffrey Frankel, “The arguments against food and energy subsidies,” World Economic Forum, August 18, 2014. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.weforum.org/agenda/2014/08/food-energy-subsidies-egypt-india-indonesia.↩︎
58. Див. Holman W. Jenkins Jr., “How Uber Won the Big Apple,” Wall Street Journal, July 24, 2015. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.wsj.com/articles/how-uber-won-the-big-apple-1437778176.↩︎
59. Див. John Voelcker, “Where Can Tesla Legally Sell Cars Directly To You? State-By-State Map: LATEST UPDATE.” Green Car Reports, April 22, 2015, n.p. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: www.greencarreports.com/news/1095337_where-can-tesla-legally-sell-cars-directly-to-you-state-by-state-map; Phil Kerpen, “Tesla and Its Subsidies.” National Review Online, January 26, 2015, n.p. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.nationalreview.com/article/397162/tesla-and-its-subsidies-phil-kerpen.↩︎
60. James Buchanan, The Deficit and American Democracy (Memphis: P. K. Steidman Foundation, 1984).↩︎
61. Ashley Kirk, “European debt crisis: It’s not just Greece that’s drowning in debt,” Daily Telegraph, February 8, 2017. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.telegraph.co.uk/news/0/european-debt-crisis-not-just-greece-drowning-debt.↩︎
62. За цей при­клад ми вдя­чні Е. С. Па­су­ру-мо­лод­шо­му, про­фе­со­ру еко­но­мі­ки Уні­вер­си­те­ту шта­ту Пів­ні­чна Ка­ро­лі­на.↩︎
63. Eurostat, Statistics Explained, “Government expenditure on social protection.” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Government_expenditure_on_social_protection.↩︎
64. Eurostat, Statistics Explained, “Population structure and ageing.” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Population_structure_and_ageing.↩︎
65. James R. Schlesinger, “Systems Analysis and the Political Process,” Journal of Law & Economics (October 1968): 281.↩︎
66. World Bank, “Subsidies and other transfers (% of expense),” International Monetary Fund, Government Finance Statistics Yearbook and data files. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://data.worldbank.org/indicator/GC.XPN.TRFT.ZS.↩︎
67. Eurostat, Statistics Explained, “Total general government expenditure on social protection, 2016 (% of GDP % of total expenditure.” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=File:Total_general_government_expenditure_on_social_protection,_2016_(%25_of_GDP_%25_of_total_expenditure).png.↩︎
68. Це твер­дже­н­ня при­пи­су­ють та­кож лор­до­ві То­ма­су Ма­ко­лею. Його ав­тор­ство вста­но­ви­ти з пев­ні­стю не­мо­жли­во. До­да­тко­ву ін­фор­ма­цію із цьо­го пи­та­н­ня мо­жна зна­йти у стат­ті Ло­рен Кол­лінс (Loren Collins, “The Truth About Tytler”). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.lorencollins.net/tytler.html.↩︎
69. Див. до­кла­дний ана­ліз цьо­го пи­та­н­ня в пу­блі­ка­ції James Gwartney and Richard Stroup, “Transfers, Equality, and the Limits of Public Policy,” Cato Journal, (Spring/Summer 1986).↩︎
70. Див., на­при­клад, Anna Kiersztyn, “Stuck in a mismatch? The persistence of overeducation during twenty years of the post-communist transition in Poland,” Economics of Education Review, 32:1 (2013), p. 78–91.↩︎
71. Див. під­твер­джу­валь­ні дані щодо цьо­го пи­та­н­ня в пу­блі­ка­ції Lawrence Katz and Bruce Meyer, “The Impact of the Potential Duration of Unemployment Benefits on the Duration of Unemployment,” Journal of Public Economics 41, No. 1 (February 1990): 45–72. Та­кож див. Daniel Aaronson, Bhashkar Mazumder, and Shani Schechter, “What Is Behind the Rise in Long-Term Unemployment?” Federal Reserve Bank of Chicago, Economic Perspectives (Second Quarter 2010): 28–51.↩︎
72. Federal Safety Net, “Poverty and Spending Over the Years.” До на­ве­де­них да­них не вклю­че­но ви­тра­ти на ме­ди­чне стра­ху­ва­н­ня бі­дних верств на­се­ле­н­ня (Medicaid). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://federalsafetynet.com/poverty-and-spending-over-the-years.html.↩︎
73. OECD Data (2019), “Financial disincentive to return to work” (indicator). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://doi.org/10.1787/3ef6e9d7-en.↩︎
74. Пе­ре­клад на ан­глій­ську Сей­му­ра Дре­ше­ра (Seymore Drescher) (London: Civitas, 1997): 27–28.↩︎
75. Ron Haskins and Isabel V. Sawhill, Opportunity Society (Washington, D.C.: Brookings Institution Press, 2009).↩︎
76. Екс­перт Ін­сти­ту­ту Ка­то­на Майкл Тан­нер по­ві­до­мив, що в Спо­лу­че­них Шта­тах Аме­ри­ки лише 30% дер­жав­них суб­си­дій до­ся­га­ють сво­їх адре­са­тів, на про­ти­ва­гу 82% ко­штів у ме­жах по­ді­бних про­грам, здій­сню­ва­них при­ва­тни­ми бла­го­дій­ни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми.↩︎
77. Adam Smith, The Theory of Moral Sentiments, Glasgow Edition of Oxford University Press (Indianapolis: Liberty Fund, Inc., [1790] 1976): 233–34. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.econlib.org/library/Smith/smMS.html?chapter_num=7 - book-reader.↩︎
78. Friedrich Hayek, “Pretence of Knowledge.” Nobel Prize Lecture in Economics. Stockholm, Sweden. December 11, 1974.↩︎
79. Jeffrey Frankel, “The arguments against food and energy subsidies,” World Economic Forum, August 18, 2014. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.weforum.org/agenda/2014/08/food-energy-subsidies-egypt-india-indonesia.↩︎
80. Oby Ezekwesili, “Why we need to end fisheries subsidies,” World Economic Forum, October 2, 2015. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.weforum.org/agenda/2015/10/why-we-need-to-end-fisheries-subsidies.↩︎
81. Ци­та­та з пу­блі­ка­ції Omnipotent Government: The Rise of the Total State and Total War (New Haven: Yale University Press, 1944).↩︎
82. M. Czaika and C.R. Parsons, “The Gravity of High-Skilled Migration Policies,” Demography, 54 (2017): 603.↩︎
83. Freidman, Milton, Capitalism and Freedom (Chicago: University of Chicago Press, 2002).↩︎
84. Alexis de Tocqueville, Democracy in America (New York: George Dearborn & Co., Adlard and Saunders, 1835): Volume 1, Chapter 5. Ми не обго­во­рю­ва­ти­ме­мо, чи за­ли­шив­ся не­змін­ним до­ни­ні об­сяг пов­но­ва­жень мі­сце­вих ор­га­нів вла­ди США. Це від­кри­те пи­та­н­ня.↩︎
85. На­при­кін­ці 2019 року про­фе­сор Ми­ло­ва­нов від­мо­вив­ся від по­са­ди про­фе­со­ра Уні­вер­си­те­ту Піт­тс­бур­га, щоб обійня­ти в уря­ді Укра­ї­ни по­са­ду мі­ні­стра роз­ви­тку еко­но­мі­ки, тор­гів­лі та сіль­сько­го го­спо­дар­ства, на якій він про­був до бе­ре­зня 2020 року.↩︎
86. Див. Stefan Voigt, Stefan, Jerg Gutmann, and Lars P. Feld (2015) “Economic growth and judicial independence, a dozen years on: Cross-country evidence using an updated Set of indicators,” European Journal of Political Economy 38 p: 197–211.↩︎
87. Зви­чай­но, те­хно­ло­гії мо­жуть спри­я­ти й ре­пре­сив­ним діям: ві­до­мо, що про­гра­ми роз­пі­зна­ва­н­ня облич­чя ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться для сте­же­н­ня за ди­си­ден­та­ми та мен­ши­на­ми.↩︎
88. Пи­та­н­ня про те, як мо­жли­вість здо­бу­т­тя член­ства в ЄС спри­я­ла успі­шні­шій ре­а­лі­за­ції ре­форм у пост­ко­му­ні­сти­чних кра­ї­нах, обго­во­рю­є­ться в гла­ві 6 кни­ги Оле­га Гав­ри­ли­ши­на — Oleh Havrylyshyn, Present at the Transition (Cambridge: Cambridge University Press, 2020).↩︎
89. “Buy any deans necessary, Letting academics pick magistrates has not worked in Guatemala,” The Economist (July 25, 2019): 37. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.economist.com/the-americas/2019/07/25/letting-academics-pick-magistrates-has-not-worked-in-guatemala.↩︎
90. Йогі та­кож ра­див: «Опи­нив­шись на роз­до­ріж­жі, йдіть далі».↩︎
91. Ар­тур Брукс, пре­зи­дент Аме­ри­кан­сько­го ін­сти­ту­ту під­при­єм­ни­цтва, є одним із про­від­них до­слі­дни­ків, які ви­вча­ють ви­зна­чаль­ні фа­кто­ри ща­стя. Його дум­ки сто­сов­но цьо­го пи­та­н­ня див. у стат­ті “A Formula for Happiness,” New York Times, December 14, 2013 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.nytimes.com/2013/12/15/opinion/sunday/a-formula-for-happiness.html.↩︎
92. Зда­є­ться, ча­сто те, що ви­со­ко ці­ну­ють спо­жи­ва­чі, від­рі­зня­є­ться від того, що «пла­но­ви­ки» хо­ті­ли б, щоб вони ці­ну­ва­ли. У 2019 році най­мо­лод­шим мі­льяр­де­ром у сві­ті ста­ла Кай­лі Джен­нер. Ми не обго­во­рю­є­мо якість її лі­ній­ки бли­сків для губ, а лише роз­гля­да­є­мо той факт, що гро­ма­дя­ни, які ма­ють віль­ний ви­бір, оби­ра­ють її бренд із ти­сяч аль­тер­на­тив.↩︎
93. Див. “What is Emotional Intelligence (EQ)?” by Michael Akers and Grover Porter [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://psychcentral.com/lib/what-is-emotional-intelligence-eq/.↩︎
94. Ав­тор цієї кни­ги одним із пер­ших до­слі­див вза­є­мозв’язок між осо­бли­во­стя­ми під­хо­ду та еко­но­мі­чною успі­шні­стю. Див. Randall K. Filer, “The Influence of Affective Human Capital on the Wage Equation,” у ви­дан­ні Ronald Ehrenberg, ed., Research in Labor Economics, Vol. 4 (Greenwich: JAI Press, 1981).↩︎
95. Theresa Harold, “How a former Soviet state became one of the world’s most advanced digital nations,” Alphr.com, (30 Oct 2017). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.alphr.com/technology/1007520/how-a-former-soviet-state-became-one-of-the-worlds-most-advanced-digital-nations.↩︎
96. Adidas AG, Financial Publications.[Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.adidas-group.com/en/investors/financial-reports.↩︎
97. Michael Jarrett and Quy Nguyen Huy, “IKEA’s Success Can’t Be Attributed to One Charismatic Leader,” Harvard Business Review (hbr.org), February 2, 2018. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://hbr.org/2018/02/ikeas-success-cant-be-attributed-to-one-charismatic-leader.↩︎
98. Дані Сві­то­во­го бан­ку, “Self-employed, total (% of total employment) (modeled ILO estimate),” International Labour Organization, ILOSTAT database. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://data.worldbank.org/indicator/SL.EMP.SELF.ZS. (дата звер­не­н­ня: 01.04.2019).↩︎
99. Janene Pieters, “A Fifth Of Dutch Millionaires Are Farmers,” NLTimes.NL, September 12, 2017. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://nltimes.nl/2017/09/12/fifth-dutch-millionaires-farmers.↩︎
100. Bruno Dallago, Kier Discussion Paper No. 968, “Diverging Paths of Entrepreneurship in Post-Transformation Countries, a Comparative View”; Kyoto Institute of Economic Research, March 2017. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: http://www.kier.kyoto-u.ac.jp/DP/DP968.pdf.↩︎
101. То­мас Стен­лі та Ві­льям Д. Дан­ко у сво­є­му бес­тсе­ле­рі «Мій су­сід — міль­йо­нер» вка­зу­ють, що най­по­ши­ре­ні­шою спіль­ною ри­сою міль­йо­не­рів є те, що про­тя­гом три­ва­ло­го часу вони жили дуже оща­дли­во. Більш ніж по­ло­ви­на з них ні­ко­ли не отри­му­ва­ли спад­щи­ни, і мен­ше ніж 20% отри­ма­ли 10% або біль­ше сво­го ба­гат­ства в спа­док.↩︎
102. Див. “Your Top Debt Management Questions Answered.” Dave Ramsey. N.p., October 25, 2014. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.daveramsey.com/blog/the-truth-about-debt-management.↩︎
103. Де­ко­му мо­жуть ста­ти в при­го­ді ви­га­дли­ві ме­то­ди стри­му­ва­н­ня пра­гне­н­ня до ку­пів­лі з ви­ко­ри­ста­н­ням кре­ди­тних кар­ток. На цей ви­па­док еко­но­міст і фі­нан­со­вий кон­суль­тант Ві­льям С. Вуд про­по­нує за­мо­ро­зи­ти кре­ди­тну кар­тку в шма­тку льо­ду в мо­ро­зиль­ни­ку. Поки кар­тка від­та­не, пра­гне­н­ня щось ку­пи­ти може ми­ну­ти.↩︎
104. Justin Higginbottom, “Governments Finally Embrace The Sharing Economy,” Ozy.com, September 30, 2018. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.ozy.com/fast-forward/governments-finally-embrace-the-sharing-economy/89688.↩︎
105. William C. Wood, Getting a Grip on Your Money (Downers Grove, IL: Inter-Varsity Press, 2002).↩︎
106. Крім того, згі­дно із за­ко­на­ми ша­рі­а­ту, де­яким му­суль­ма­нам не до­зво­ле­но отри­му­ва­ти бан­ків­ські від­со­тки, і їхній при­бу­ток від ін­ве­сти­цій ма­ти­ме пев­ну фор­му уча­сті в при­бу­тках, що за­без­пе­чить ана­ло­гі­чний ре­зуль­тат, як буде опи­са­но в кін­ці цьо­го еле­мен­та.↩︎
107. Nils-Gerrit Wunsch, “Retail price of a premium pack of 20 cigarettes in selected European countries in 2017 (in GBP),” April 3, 2019. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.statista.com/statistics/415034/cigarette-prices-across-europe. ↩︎
108. У сво­їх роз­ра­хун­ках ми при­пу­ска­є­мо, що ваші ін­ве­сти­ції при­но­сять при­бу­ток у роз­мі­рі 7% на рік. Оче­ви­дно, що це на­вряд чи буде так. На­віть якщо се­ре­дньо­рі­чна при­бу­тко­вість ста­но­ви­ти­ме при­бли­зно 7%, вона буде змі­ню­ва­ти­ся з року в рік. Це може впли­ну­ти на те, скіль­ки ви на­ко­пи­чи­те на мо­мент ви­хо­ду на пен­сію, але рі­зни­ця, імо­вір­но, буде не­ве­ли­кою.↩︎
109. Тут на­ве­де­но се­ре­дні по­ка­зни­ки до­хі­дно­сті для рин­ку США, але й в ін­ших роз­ви­ну­тих кра­ї­нах до­хі­дність дуже близь­ка до цьо­го рів­ня. Якби у Ве­ли­кій Бри­та­нії вона була ви­щою, ніж, на­при­клад, у США, гло­баль­ні ін­ве­сто­ри вкла­да­ли б свої ка­пі­та­ли у Ве­ли­кій Бри­та­нії доти, доки по­ка­зни­ки до­хі­дно­сті не на­бли­зи­ли­ся б один до одно­го. Не­змін­но ви­со­кий рі­вень до­хі­дно­сті дер­жав­них облі­га­цій кра­ї­ни свід­чить про те, що, на дум­ку ін­ве­сто­рів, з та­кою кра­ї­ною пов’яза­ний під­ви­ще­ний ри­зик де­фол­ту (не­ви­пла­ти ко­штів) або де­валь­ва­ції (вна­слі­док зне­ці­не­н­ня ва­лю­ти). Іна­кше ка­жу­чи, на­дмі­ру ви­со­ка до­хі­дність дер­жав­них облі­га­цій за­зви­чай є озна­кою по­га­но­го уря­ду­ва­н­ня. Ре­аль­на (пі­сля ко­ри­гу­ва­н­ня на рі­вень ін­фля­ції) до­хі­дність у 7% може ви­да­тись не над­то при­ва­бли­вою про­ти до­хі­дно­сті де­яких акцій — на­при­клад, та­ких ком­па­ній, як Dell чи Microsoft. Про­те 7-від­со­тко­ва ефективна річна ставка доходу озна­чає, що вар­тість ва­ших за­оща­джень буде по­дво­ю­ва­ти­ся ко­жні де­сять ро­ків. На від­мі­ну від цьо­го, ці­лих трид­цять п’ять ро­ків зна­до­би­ться для по­дво­є­н­ня вар­то­сті за­оща­джень, якщо до­хі­дність ста­но­ви­ти­ме 2%, тоб­то від­по­від­а­ти­ме при­бли­зній істо­ри­чній до­хі­дно­сті оща­дних ра­хун­ків і вза­єм­них фон­дів гро­шо­во­го рин­ку пі­сля опо­да­тку­ва­н­ня. При­мі­тка. При­бли­зну кіль­кість ро­ків, що зна­до­би­ться для по­дво­є­н­ня вар­то­сті за­оща­джень при їх вкла­ден­ні за рі­зни­ми про­цен­тни­ми став­ка­ми, мо­жна ді­зна­тись, якщо про­сто по­ді­ли­ти сім­де­сят на рі­вень се­ре­дньо­рі­чної до­хі­дно­сті ва­ших вкла­день. Цей спо­сіб має на­зву «Пра­ви­ло 70», а для тих, хто лю­бить то­чність, — «Пра­ви­ло 72».↩︎
110. Krystyna Krzyzak, “CEE: A System In Flux,” Investment & Pensions Europe, January 2018 (Magazine). [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.ipe.com/pensions/country-reports/cee/cee-a-system-in-flux/10022463.article.↩︎
111. Christopher Jarvis, “The Rise and Fall of Albania’s Pyramid Schemes,” Finance & Development, a quarterly magazine of the IMF, March 2000, Volume 37, Number 1. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.imf.org/external/pubs/ft/fandd/2000/03/jarvis.htm.↩︎
112. Зга­ду­ва­н­ня кон­кре­тних фон­дів не озна­чає того, що вони, на нашу дум­ку, є кра­щи­ми за будь-який аль­тер­на­тив­ний ва­рі­ант. Перш ніж при­дба­ти якийсь ін­ве­сти­цій­ний ін­стру­мент, ре­тель­но ви­вчіть си­ту­а­цію. Не за­бу­вай­те, що ви ін­ве­сту­є­те у своє вла­сне май­бу­тнє!↩︎
113. Dimitar Boyadzhiev et al., Morningstar Manager Research EMEA, “Morningstar’s European Active/Passive Barometer,” February 2019. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.morningstar.com/en-uk/lp/european-active-passive-barometer.↩︎
114. Див. Jeremy J. Siegal, Stocks for the Long Run, 3^rd edition (New York: McGraw Hill, 2002): 342–343.↩︎
115. Див. Burton G. Malkiel, A Random Walk Down Wall Street: The Time Tested Strategy for Successful Investing (New York: W. W. Norton & Company, 2015): 177–178.↩︎
116. Див. Burton G. Malkiel, A Random Walk Down Wall Street: The Time-Tested Strategy for Successful Investing (New York: W. W. Norton & Company, 2003): 189–190. До­да­тко­ві під­твер­дже­н­ня того, що вза­єм­ний фонд, який за­без­пе­чу­вав ви­со­ку до­хі­дність про­тя­гом одно­го пе­рі­о­ду, може не за­без­пе­чи­ти її в май­бу­тньо­му, на­ве­де­но в ро­бо­ті Mark M. Carhart, “On Persistence in Mutual Fund Performance,” The Journal of Finance 52, No. 1 (March 1997): 57–82.↩︎
117. Див. Burton G. Malkiel, A Random Walk Down Wall Street: The Time-Tested Strategy for Successful Investing (New York: W. W. Norton & Company, 2003): 180–181.↩︎
118. Abraham Okusanya, “Lessons from 118 years of asset class returns data,” FinalytiQ, March 28, 2018. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://finalytiq.co.uk/lessons-118-years-capital-market-return-data/.↩︎
119. На­віть тим, хто зби­ра­є­ться ін­ве­сту­ва­ти в ін­де­ксні фон­ди, вар­то про­кон­суль­ту­ва­тись з екс­пер­та­ми. Існує чи­ма­ло пи­тань по­да­тко­во­го та пра­во­во­го ха­ра­кте­ру на кшталт ви­ко­ри­ста­н­ня мо­жли­во­стей від­стро­че­н­ня спла­ти по­да­тку, скла­де­н­ня за­по­ві­тів, вста­нов­ле­н­ня до­вір­чої вла­сно­сті, ро­зум­но­го ви­бо­ру стра­хо­вих по­лі­сів тощо, при ви­рі­шен­ні яких не­об­хі­дно вра­хо­ву­ва­ти дум­ку фа­хів­ців.↩︎
120. Див. Liqun Liu, Andrew J. Rettenmaier, and Zijun Wang, “Social Security and Market Risk,” National Center for Policy Analysis Working Paper, No. 244, July 2001.↩︎
121. Облі­га­ції, ін­де­ксо­ва­ні на рі­вень ін­фля­ції, емі­ту­ють та­кож такі кра­ї­ни, як Ве­ли­ка Бри­та­нія, Ні­меч­чи­на, Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція, Шве­ція тощо.↩︎
122. OECD, Directorate for Employment, Labour and Social Affairs: Pension systems: “Ukraine: Pension system profile.” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.oecd.org/countries/ukraine/45336467.pdf.↩︎
123. OECD Project on Financial Incentives and Retirement Savings, Policy Brief N°1, “The tax treatment of retirement savings in private pension plans,” December 2018. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.oecd.org/daf/fin/private-pensions/Tax-treatment-of-retirement-savings-Policy-Brief-1.pdf.↩︎
124. Tranio, “Real estate agency commission rates in different countries,” September 18, 2017. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://tranio.com/articles/real_estate_agents_commissions_in_various_countries.↩︎
125. Bank for International Settlements, Joint Forum, “Mortgage insurance: market structure, underwriting cycle and policy implications,” August 2013. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://www.bis.org/publ/joint33.pdf.↩︎
126. Eurostat, “Mean and median income by educational attainment level–EU-SILC survey.” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/en/web/products-datasets/-/ILC_DI08. (дата звер­не­н­ня: 27.08.2019).↩︎
127. Pay Scale, Inc. College Salary Report Updated for 2019. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: www.payscale.com/college-salary-report/majors-that-pay-you-back/bachelors.↩︎
128. Bitcoin.org, “Avoid Scams: Familiarize yourself with some of the most commonly observed bitcoin scams to help protect yourself and your finances—Free Giveaways.” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. URL: https://bitcoin.org/en/scams#free-giveaways.↩︎
129. «Спра­ве­дли­ва мо­не­та» — це мо­не­та, що з рів­ною ймо­вір­ні­стю у 50% ви­па­дає гер­бом чи ци­фрою («го­ло­вою» чи «хво­стом»). У дав­ни­ну на мо­не­тах кар­бу­ва­ли зо­бра­же­н­ня ко­ро­лів, ко­ро­лев чи пре­зи­ден­тів («го­ло­ви»). Якщо йде­ться про мо­не­ти євро, то «го­ло­вою» за­ве­де­но вва­жа­ти той бік мо­не­ти, на яко­му зо­бра­же­ний на­ціо­наль­ний герб. До речі, за да­ни­ми де­яких до­слі­джень, ти­по­ві мо­не­ти кра­їн ЄС не є спра­ве­дли­ви­ми: вони з біль­шою ймо­вір­ні­стю па­да­ють гер­бом униз (про­те ав­то­ри під­ру­чни­ка на­пе­ред від­мов­ля­ю­ться від від­по­від­аль­но­сті на той ви­па­док, якщо ви ви­рі­ши­те зі­гра­ти на гро­ші та про­гра­є­те ☺).↩︎

1. Сила стимулів
2. Необраний шлях
3. Можливості та витрати
4. Ринки та маржиналізм
5. Спеціалізація та багатство
6. Отримання прибутку ціною людських життів
7. Я, Олівець. Моє родинне дерево
8. Створення робочих місць чи створення багатства?
9. Що видно і чого не видно
10. Валовий внутрішній продукт (ВВП): що це таке, і як він вимірюється?
11. Приватна власність та альтернативні витрати
12. Скорочення кількості земель сільськогосподарського призначення
13. Цензурування закликів про допомогу
14. Ринки та свобода
15. Несправедлива конкуренція з сонцем
16. Не ваше, щоб розпоряджатися
17. Політика та зовнішня торгівля
18. Виробництво енергії чи енергозбереження
19. Соціальна співпраця та ринок
20. Україні не обійтися без справжньої конституційної реформи

1. По­бор­ни­ки спря­му­ва­н­ня дер­жав­них ви­да­тків на бу­дів­ни­цтво ста­діо­нів ча­сто ствер­джу­ють, що ці ви­да­тки спри­я­ють зро­стан­ню зайня­то­сті. Оці­ніть цю то­чку зору.
2. Фе­де­раль­ний уряд США ви­тра­чає мі­льяр­ди до­ла­рів на суб­си­дії для сіль­сько­го го­спо­дар­ства. Чи збіль­шу­ють ці суб­си­дії зайня­тість та об­сяг ви­ро­бни­цтва? По­ясніть.